Подорож країнами новорічними

Новий Рік та Різдво Христове – величні свята, яких ми щороку чекаємо з надією на радість. В цю пору на вулиці горять святкові вогні, у крамницях продаються блискучі іграшки, а в наших домівках готується святкова вечеря. І коли над землею сходить різдвяна зірка, а на ялинці запалюються запашні свічки, здається, що зараз трапиться диво…
 
Різдво – особливе свято добра, щедрості й родинного тепла для кожного українця; час, коли із першим мерехтливим вогником на небі за святковою трапезою збирається вся родина; час, коли окрім холодного вітру до хати залітає гомін колядок і щедрівок; час згадувати, пробачати і відпускати. А ще Різдво – це, безперечно, улюблені різдвяні історії й пісні; це неповторна атмосфера, що зачаровує і надихає, оновлює і надає сил.

Чи не найбільшу увагу на виставці «Новий рік і Різдво в українській літературі» в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського привертає збірник «Різдво в українській поезії». Зібрані поезії охоплюють період з ХVI ст. по ХХІ ст., тобто від Памви Беринди до сучасних Олесі Мамчич, Ігоря Римарука, Євгена Сверстюка, Тамари Севернюк. Неоціненним скарбом є збірка віршів Івана Малковича «Вірші на зиму», яка складається із фрагментів різних збірок, зокрема «Із янголом на плечі».

Письменники у своїх віршах намагалися детально передати біблійну оповідь про народження Ісуса. Олександра Копач у книжці «Хрестоматія з нової української літератури» вмістила різдвяний вірш Богдана-Ігоря Антонича «Різдво». У ньому він розкриває біблійну легенду народження Ісуса Христа по-своєму, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього. Залучаючи творчу уяву, автор тісно переплітає христи¬янську традицію з язичницькою, робить переживання віри інтимним. У своєму вірші Антонич переносить подію Різдва Христового в лемківське містечко Дуклі, і цим самим він показує настільки значимий для нього рідний край. Також вірші на різдвяну тематику ви можете прочитати у книжці Олени Пчілки «Годі, діточки вам спать!».

Якщо говорити про прозу, можна сказати, що чималий внесок у розвиток різдвяного оповідання зробив Микола Гоголь. «Ніч перед Різдвом» - перша різдвяна повість. Письменник з любов'ю описує обряди українського народу (побут і звичаї), використовує безліч українських слів, не перекладаючи їх російською мовою, щоб донести до читача всю красу, атмосферу свята України, яка для письменника є рідною.

Олена Пчілка писала не тільки різдвяні вірші, а й оповідання. У її книзі «Олена Пчілка. Твори» вміщені такі різдвяні оповідання, як «Чад», «Збентежена вечеря», «Забавний вечір», «Сосонка», «Три ялинки», «Маскарад».
 
Серед всіх українських письменників вона найбільше культивувала цей жанр. Її традицію продовжили Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Васильченко, Богдан Лепкий, Марко Черемшина і багато інших майстрів українського слова. Вони кожен по-своєму, але трепетно і ніжно описують диво народження Спасителя на новорічні та Різдвяні свята.
Прочитавши оповідання Степана Васильченка «Вечеря», «Мужицький Ангел» та Михайла Коцюбинського «Ялинка» ми переконаємося, що на Різдвяні свята дійсно стаються непридумані дива, адже Ангел Хоронитель завжди поруч з нами і в скрутну хвилину простягне руку допомоги.

Серед оповідань, присвячених Різдву, ми можемо назвати твір Панаса Мирного «Морозенко», в якому письменник зображує жахливу трагедію, що сталася в селянській родині в ніч під Новий рік. Цей твір відносимо до «антисвяткових», адже в центрі уваги розповідь про пореформені часи з їх безземеллям, голодом і деморалізацією. Письменник завжди ставився зі співчуттям до бідних селян і не міг ці проблеми не висвітлити у своїх творах. На таку ж тематику Степан Васильченко написав оповідання «Відьма», в якому йдеться про страшенний злочин – вбивство батьком власних дітей. Злиденне життя й підступна мачуха штовхнули селянина в морозну ніч вивезти своїх маленьких дітей у ліс і там залишити. Цим самим автор показав вплив важких умов життя людей на їхню долю, які не змогли протистояти їм. Він схвилював читачів, дав можливість побачити життя пригнобленого селянства, які через нестатки змушені робити такі ганебні вчинки. Як і Панас Морозенко, він показав гострий протест проти тогочасної дійсності, соціальної несправедливості.

Не можливо залишити поза увагою твір Володимира Винниченка Винниченка «Дим», в якому своєрідно трансформується мотив оновлення, переродження людини у духовному плані. На подібну зміну давалася лише одна ніч, зате ця ніч була Різдвяна, адже саме в цей час обов'язково відбуваються чудесні пригоди.

З усіх християнських свят саме Різдво найбільше асоціюється з дитинством і родиною. І ось для діток у нас є книга, яку написав Ервін Мозер «Фантастичні історії на добраніч», в якій вміщено багато оповідань, присвячених Новому Року та Різдву Христовому та збірка «Святий вечір», яку упорядкувала Зоя Жук. Таїна пришестя Божого Сина і трепетна радість Святого вечора єднають цілий світ у молитві та кожну родину за святковою вечерею. Цю атмосферу родинного кола і святкового настрою гармонійно доповнять святочні оповідання цієї збірки. Тут – і добре відомі святочні оповідання українських класиків, і добірка творів авторів української діаспори, які щойно повертаються до читачів материкової України, а також тексти сучасних українських письменників про Різдво. Це перша спроба зібрати різдвяну прозу українських митців від ХІХ до початку ХХІ ст.

Також увагу українських авторів привертають мальовничі й багаті українські обряди різдвяного циклу: Святий Вечір, Різдво, Василя й Маланки, Водохреща. Виникає природна потреба зафіксувати це в літературі. Так з′являються оповідання, в основі яких етнографічні замальовки, що описують народне святкування, звичаї та традиції. Такими є оповідання Богдана Лепкого «Святий вечір на селі», «Під Святий вечір» та Івана Боднарука «Святий Вечір», Марка Черемшини «Коляда» та ін.

Отож, скарбниця творів про Новий Рік та Різдво Христове українських письменників багата й розмаїта. Вони мають свій неповторний національний чар, бо занурені саме в українську культуру, українські реалії, український світогляд.

Українські святочні оповідання звіщають вічну істину, спільну для всіх народів, не лише українською мовою, але й через українське серце – і саме цією своєрідністю обов′язково стануть цікаві для читачів інших країн.
 

Пропонуємо вашій увазі і перелік видань, які розкривають суть Новорічних та Різдвяних народних святкувань, побудованих на ретельних дослідженнях  українських етнографів, культурологів та фольклористів.
 

Павло Чубинський. Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського. Книга 1.- К.: Мистецтво, 1995 .- 221с.
В книзі Чубинського – дослідника українського народознавства знаходимо розповіді про Святого Миколая та падаючі зірки, святочне ворожіння та Різдвяні свята. Його фольклорно – етнографічні дослідження стали у середині ХІХ ст. ледь не енциклопедичним посібником з народної духовної культури.

Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. К.: Лебідь, 1993 .- 256с.; іл.

В книзі описуються свята та обряди календарного циклу. Тут детально описано що таке «КОЛЯДА», ведеться розмова про атрибут різдвяного обряду – «ЗІРКУ» та про «КОЗУ» - театралізований обряд – гру з масками. А також про «ВЕРТЕП», «РІЗДВЯНИЙ ХЛІБ», «ЩЕДРУВАННЯ», «ЗАСІВАННЯ», «РЯЖЕНИХ», «ВОДОХРЕЩА». Ця книга є своєрідною енциклопедією традиційної культури та побуту українців. Матеріал розміщений за зручним для читача тематично- абетковим принципом, що супроводжується ілюстраціями.

Митрополит Ілларіон. Дохристиянські вірування українського народу: Історично - релігійна монографія. – К.: Акціонерне товариство «ОБЕРЕГИ», 1992.- 421с.

В книзі подається річний ритуальний календар, присвячений народним святам: Коляді, Новому рокові та Водохрещу, а також меншим зимовим святам – Стрітенню, Обрітенню та Святу жайворонків, як початку весни.

Юліян  Катрій. Пізнай свій обряд!: Літургійний рік української католицької церкви.ч.1.ч.2.- Ню-Йорк: Видавництво ОО.ВАСИЛІЯН, 1982.- 493с.

В книзі подається «Праздник Різдва Пресвятої Богородиці» як «Дня всесвітньої радости» , «Основа установлення праздника», а також його історія. Йдеться в книзі і про тримання різдвяного посту і про «Праздник Святого Отця Миколая», ікона якого раніше була в кожній хаті. За милосердя яке він проявляв продовж всього свого життя, його прозвали батьком сиріт, вдів і бідних. Окремі статті в книзі присвячені «Навечір’ю Христового Різдва» та власне самому «Празнику Різдва». Цілий розділ книги розповідає про Йорданське Водосвяття. В ньому говориться про обряди на Водосвяття та про Йорданську воду, як велику Божу святість.

Українська родина: Родинний і громадський побут/ Упорядник Лідія Орел.- К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2000.- 424с.6 іл., нот.
Книга висвітлює родинний і громадський побут нашого народу, які здавна супроводжували його від колиски до домовини. Показано релігійні особливості народних обрядів. Стаття Катерини Міщенко, яка розміщена в книзі, присвячена дозвіллю молоді на вулиці. Саме там відбувалась календарна обрядовість. На сьогодні більшість з цих обрядів втрачена. Видання цікаве тим, що подає тексти та ноти для старих уже призабутих українських народних пісень.

Обычаи, поверья, кухня и напитки Малороссиян.( Сост. Николай Маркевич. -Киев, 1991.- 192с.
Книга відомого історика, етнографа і фольклориста відкриває для нас незнайомий світ української давньої культури, в якому почесне місце відведене календарним святам з гуляннями, кухнею та напитками.

Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Т 1.- Мюнхен, 1958.- 449с.
Ви зустрінете тут цікавий матеріал про Свят - вечір, Святу вечерю, спільну вечерю всього роду, колядування, народну частину Вертепу, дівочу ворожбу, Маланку та багато іншого.
Найбільший блок книг з цього питання представляє Василь Скуратівський.

Скуратівський В. Слово про Берегиню .- Київ : Радянський письменник, 1987.- 276 с.
Ця книга – це розповідь про побут і звичаї, що складались і випробовувались на міцність протягом багатьох століть. З любов'ю до рідної землі, батьків і та чесної праці.

Скуратівський В. Місяцелік: Український народний календар. К: Мистецтво, 1993.- 208с.: іл.
«У народі кажуть: скільки днів – стільки й свят. Та про те один із них особливий празниковий, бо стосується кожного з нас. Мова йде, як ви вже здогадалися, про Новий рік», - так починає свої розповіді про новорічні свята Василь Скуратівський. В розділі присвяченому зимовим святам можна віднайти пісні засівальників і щедрувальників, обереги із соломи, родинне свято багатої куті і навіть народний прогностик.

Скуратівський В. Покуть .- К.: Довіра, 1992.- 235с.( Серія « Відродження»)
Дана книга Василя Тимофійовича Скуратівського уявляє собою пам'ять українського роду і народу в цілому. Тут є і мамина колискова і слово про народження добра. Але найбільше в ній інформації про звичаї, свята та вірування – народні обереги.

На сторінках книги зустрічаємо добрі та погані прикмети, в які вірили наші пращури. До прикладу, «в переддень різдвяних та новорічних свят кожен намагається вчасно повернутися додому, бо казали, хто «одіб'ється від родини, той цілий рік блукатиме манівцями…». Розповіді про український рік продовжує однойменна чергова книга Василя Скуратівського.

Скуратівський В. Український рік.- Київ: Веселка, 1996.- 238с.: іл.
Ця книга, як полотно української культури, зіткане із народних спостережень. В ній народне прислів'я говорить, що «сумний грудень у свято й будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю». «Душу тішать сподівання щастя, ждемо, що рік грядущий сповна ощедрить нас гараздами і подарунками».

Автор розповідає, що з груднем повязано чимало народних свят і в першу чергу вечорничних дійст. Молодіжні зібрання в грудні відбувались майже щодня. Крім вечорниць широко практикувались погостини, на які сходились люди старшого віку. Адже грудень і січень вважались місяцями відпочинку.

«У нас помилково утвердилась думка. Що нібито вперше січневе новолітування запровадив 1700 року Петро Великий. Справді, такий уклад був обнародуваний російським імператором. Але на Україні, зокрема в західних її регіонах, січневим відліком року почали користуватись значно раніше. Оскільки ці землі мали тісні зв'язки з європейськими країнами, де звичай цей був у активному вжиткові», -пише автор.

Ці книги є великим духовним спадком з надією залишеним нам нашими предками. Сподіваємось вони зацікавлять тих, хто не байдужий до своєї історії, прагне знати, як жили і святкували наші пращури. Це справжні енциклопедичні розвідки про духовну культуру українського народу. Бажаємо скористатись нагодою та прийнятні для Вас елементи старовинних обрядів ввести в сучасний побут.

Усім зичимо гарного Різдва та Нового року!