В гостях у Муніципальної дует «Скриня»

В рамках проекту «Творці культурних Чернівців», який на запрошення Муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського погодилася вести тележурналістка, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім.О.Кобилянської , авторка книг про відомих людей науки й культури Жанна Одинська, в новорічно - різдвяні дні відбулась зустріч з героями її книг - відомим родинним дуетом "Скриня" - Заслуженими артистами України Володимиром та Марійкою Лобураками.
 

 у 2018- му виповнюється 30 років творчої діяльності «дуету закоханих».

 Саме так і називають сьогодні в народі.

«Нас об’єднала спорідненість душ», - зізнався гостям книгозбірні Володимир Лобурак. Це сталось після того, як Марійка розповіла присутнім про своє нелегке повоєнне дитинство, про те, як в трирічному віці бігала за мамою в поле підглядати, як жінки жнуть льон та співають народних пісень. Маленькою дівчинкою, ховаючись між снопами, вона засипала серед них під багатоголосся працюючих жниць. Володимир до одкровення дружини додав: «Я теж у бабусиних снопах сидів… І у літню спеку з бабусиних рук пив прохолодне молоко. Це вже пізніше, коли я став зовсім дорослим у 6 років, мої співочі та музичні батьки вирішили мене віддати на навчання до Коломийської музичної школи. Мама моя - Мирослава Станіславівна була скрипачкою, а батько - Микола Дмитрович грав на баяні і все життя співав у хорі. Навіть пісню складну мені підібрав для прослуховування та заборонив співати директору школи дитячу пісеньку «Ой до нори, мишко». Однак після того, як я заспівав на прослуховуванні татом вибрану пісню, директор спитав мене, яку я ще знаю. От я і випалив йому – «Ой до нори, мишко». Можливо саме через цю просту дитячу пісеньку мене і прийняли до музичної школи, яка дала мені путівку в життя».

«
Варто додати, - підхоплює розмову Марійка Лобурак, - що такі свята в нашій хаті, як Різдво, Паска, Храм, ніколи не обходились без пісні… Ми дуже любимо співати народні пісні, але не полишаємо нагоди працювати з поетами, чиї вірші легко лягають на музику і западають людям в душу. Ми дуже вдячні українському поету і композитору Теодору Кукурузі за те, що він першим нас побачив як «дует закоханих» і до сьогодні нам дарує свої пісні. Хоча ми намагаємось не співати трагічних пісень, але неймовірно вдячні нашому дядькові - поету і пісняру Миколі Юрійчуку, за пісню «Білі журавлі», яку він написав як посвяту Іванові та Марії Миколайчук після смерті Івана на музику Василя Пилиповича Михайлюка. Дуже вдячні за те, що є в нашому репертуарі пісні нашої неперевершеної поетеси Тамари Артемівни Севернюк  за енергетикою  такі,  як відомі всім «Чорні коралі». За багато років співпраці ця людина вже стала маленькою частинкою нашого серця. Спеціально до нашого ювілею відомий земляк Павло Дворський написав на слова Петра Маги пісню «Музика любові». За що ми теж йому безмежно вдячні. І звичайно в нашому репертуарі є чимало пісень Володимира Лобурака…»

Тридцять років на сцені… Завжди двоє - в дуєті, завжди у вишуканих стилізованих костюмах дизайнерки Алли Мельничук- Сухецької. Що правда,
  чоловічі костюми, зізнаються артисти, вже традиційно шиють в експериментальному цеху «Трембіти». Через   модельну фігуру Володимира швеї експериментального цеху навіть жартувати почали, що шити костюми для Павла Дворського та Володимира Лобурака одне задоволення, бо одяг виглядає на цих чоловіках бездоганно та дуже елегантно.

Робочою площадкою для дуету Лобураків сьогодні є не лише сцена під світлом софітів, а й Комунальна бюджетна установа «Будинок культури творчої молоді
«АВТОГРАФ».
 
І поки Володимир Лобурак там займається організаційними питаннями установи, його дружина вчить співу вихованців вокальної студії «АВТОГРАФ». У 2017 році студії виповнилось 10 років. Цьогоріч наймолодша її вихованка - Богдана Сухецька лауреатка дитячого фестивалю «Перлина Кароліно» відкривала на Миколая в Чернівцях Новорічну ялинку, а з піснею «Котику – Мурчику» завітала до Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського підтримати дух Різдв’яних свят.
Книги у житті дуету «Скриня» теж займають не останнє місце. Після поїздок за кордон у подружжя виникла ідея видати книгу побутових пісень, які полюбились українцям. Вони стали впорядниками збірника «Народна скарбівня», де зібрана сотня побутових народних та авторських пісень, що через популярність теж вже стали народними. Серед цих співанок є чимало пісень буковинських авторів. У 2016 році ця книга стала однією з найкращих видань України на Міжнародній книжковій виставці у Києві, а подружжя Лобураків отримало з рук екс-президента України Віктора Ющенка грошову премію, яку було потрачено на тираж популярного збірника. В творчій біографії дуету є ще одна книга. Це збірник творів композитора всесвітньо відомої пісні «Черемшина» Василя Пилиповича Михайлюка та тих творів, що він збирав продовж життя. В цей збірник увійшли і поезії та пісні автора віршів славної «Черемшини» Миколи Юрійчука. Книга «Пісенний килим» готувалась до виходу у світ у важкий період розпаду СРСР та хвороби Василя Михайлюка. Після чотирьох інфарктів відомий буковинський композитор таки побачив довгоочікувану книгу. «Ми везли її прямо з типографії, ще «гарячу», щоб він встиг її побачити. Побачивши її,
  він довго тішився як дитина. Ця книга йому продовжила життя ще на цілих два роки…», - пригадує ті зворушливі миті Марія Лобурак.

Сьогодні подружжя Лобураків, як і мільйони українців, хвилює війна. Вони стали волонтерами і за три останніх роки дев’ять разів відвідали з концертами українських солдатів на передовій.
 
Географія їхніх поїздок досить велика, вона включила в себе міста, села, полігони і бліндажі Донецької, Харківської і Луганської областей. «Найважче виступати перед молодими хлопцями, де найстаршому двадцять років...Які знають, що завтра вони підуть перший раз в бій і одразу на передову...», - діляться артисти з нами своїми відчуттями та переживаннями. А в очах мерехтять сльози. Скільки таких загинуло не злічити… А серед них - полковник  з позивним «Вацлав», який став близьким другом дуету «Скриня» і за невідомих причин нещодавно загинув у Чернівцях.

Тим, завдяки кому ми маємо мирне небо над головою, артисти посвятили народну пісню «Повіяв вітер степовий». Присутні вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання.

На завершення зустрічі Дует «Скриня» виконав пісню Володимира Лобурака «Родом із України», яка стала настільки популярною, що і на концертах, і в інтернеті отримує шалену підтримку українців в усьому світі.

 
Розсипались по світу калинові коралі,
Така весела вдача і доля в нас така,
Куди б ти не поїхав, в які незнані далі,
Зустрінеш неодмінно земляка,
Зустрінеш неодмінно земляка.

Приспів:
Я родом з того краю, де солов'ї співають,
Куди здаля лелеки вертаються завжди,
Де мальви біля хати і запах рути-м'яти,
І де до мами й тата звертаються на Ви.

На вулицях Торонто, і Сіднея, і Рима,
В Нью-Йорку, Лісабоні, Мадриді і Москві,
Якщо забув Ти, сину, де твоя Батьківщина,
Почуєш голос рідної землі,
Почуєш голос рідної землі.

Приспів.

І я, коли повернусь до тебе, Україно,
До Вас, брати і сестри, і роде мій увесь,
Мені прихилить віти і китиці калина,
І пісня залунає до небес,
І пісня залунає до небес!

Ми родом з того краю, де солов'ї співають,
Куди здаля лелеки вертаються завжди,
Де мальви біля хати і запах рути-м'яти,
І де до мами й тата звертаються на Ви.

Тележурналістка Жанна Одинська не випадково була модератором цієї зустрічі, адже вона стала частинкою життєвої історії подружжя Лобураків, а вони героями однієї з її книг.
 
Пропонуємо Вашій увазі відеопласт нашої духовної чернівецької скарбнички з міні історією творчості дуету Марії та Володимира Лобураків.

Підготувала Галина Мурмилюк.