29-01-2018

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ


Шановні читачі Муніципальної та сайту доброї бібліотеки, пропоноване Вам нове видання українського мовознавця Пилипа Селігея має всі шанси стати настільною книгою для молодого науковця.
 
Сам автор монографії зазначає, що нині кількість публікацій з кожним днем різко зростає, але не завжди зустрічаються доброякісні тексти, крім того зустрічаються тексти написані науковим жаргоном, які іноді є незрозумілими навіть фахівцям. «Одні вчені, виконавши цікаве дослідження, не вміють викласти його результати відповідно до норм наукового стилю. Інші – свідомо відступають від цих норм…», - зазначає мовознавець. Тому мета цього наукового доробку – виховати у читача мовну культуру.
Український філолог Пилип Олександрович Селігей переконаний, що сучасна українська мова надає будь якому авторові всі можливості для того, щоб ефективно передавати свої думки, а читачеві – глибоко розуміти й засвоювати їх.

Пилип Селігей. Світло і тіні наукового стилю. Монографія/ НАН України. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні.- К.: Видавничий дім « Києво – Могилянська академія», 2016 .- 627 с.

Монографія Пилипа Олександровича Селегія зацікавить в першу чергу тих, хто пише або читає наукову літературу. У виданні можна знайти відповідь на питання, що таке читабельний науковий твір та чи потрібно вченому бути хорошим стилістом. А також рекомендації молодим науковцям, як краще розповідати про своє дослідження, як його можна писати, а як ні. Подаються у монографії доктора філологічних наук відповіді і на інші питання. Зокрема пропоноване видання розповідає, що таке «науковий жаргон» і чому він перешкоджає розвитку науки та чим відрізняється від комунікативних досконалих текстів.

Монографія містить практики відомих науковців. До прикладу, видатного українського мовознавця Олександра Потебні, який на своїх лекціях застосовував проблемний підхід, що розвиває в учнів творче мислення. В реальному житті за спогадами літературознавця і публіциста Аркадія Горнфельда, це виглядало так: Олександр Потебня ставив студентам запитання, ті давали помилкові відповіді. А він, відштовхуючись від їх помилок, на контрасті робив правильні висновки. Лекція мала на меті прояснити думку, зробити її послідовною і незалежною. «Той факт, що на потебнянських лекціях студенти не тільки одержували знання, а й долучалися до процесу їх творення , брали уроки живого мислення, засвідчує: вчений ще в останній третині ХІХ століття талановито використовував той дидактичний метод, який у наш час дістав назву проблемного навчання», - пише автор.

Цей підхід він вважає перспективним і для наукового стилю, адже наука - це мистецтво виявляти, розв’язувати й ставити нові проблеми.

Інший приклад : письменник і філософ Лев Гумільов, який критикував колег – істориків за сухе й безвиразне письмо. Якщо зміст твору, вважав він, не організовано довкола певного стрижня, пам'ять читача швидко втомлюється, а інтерес потоне в калейдоскопі дат, імен і фактів.

Науковець пропонує засвоїти ряд рекомендацій:

- «Якщо ідея чи гіпотеза не піддається доступному викладу, це може сигналізувати про те, що з нею щось не так, що в чомусь вона хибна, що її не додумано до кінця»;
- «Будь -яке загальне положення має бути підтверджене конкретними фактами ( системно осмисленими).Абстрактні викладки бажано чергувати з прикладами ще й тому, що останні є засобом привернути увагу, відновити її після довгих і важких для сприйняття теоретичних розважань. Вони привносять у виклад достовірність і переконливість»;
- « Простота потребує від автора глибоких знань…»;
- « Уміння писати дохідливо дає ще одну перевагу»;
- « Не варто боятися, що в разі спрощення написане стане менш точним. Воно не стане більш точним, якщо залишиться незрозумілим»;
- « Не слід вважати, що тільки діти засвоюють знання чуттєвим шляхом» та інші.

У виданні докладно ведеться мова про різноманітні стильові засоби, завдяки яким письмове мовлення стає змістовним, виразним, цікавим і переконливим.

Серед прикладів розглядаються описи вченого Зигмунда Фройда, філософа Олексія Лосєва, українського письменника Олеся Гончара, поета і драматурга Вільяма Шекспіра, мизантропа Артура Шопенгауера та інших відомих особистостей. В основу ж наукового стилю західноєвропейських мов, зазначає автор, лягла стримано - сухувата манера викладу, що її практикував англійський фізик і математик Ісаак Ньютон.

Як бачите, мовні явища аналізується на широкому культурно- історичному тлі, а спостереження і висновки у монографії проілюстровано прикладами із сучасних наукових публікацій.

Дане видання рекомендоване для вчених, викладачів, студентів – усіх, хто прагне стати майстром наукового стилю.
Сподіваємось, Ви, отримаєте задоволення не лише від викладу матеріалу в книзі, а й від застосування викладених в ній рекомендацій.

Підготувала Галина Мурмилюк.