20-02-2018

Чернівецькі адреси Міхая Емінеску

В Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського в рамках авторської програми вивчення Чернівців -«Бібліотека і Місто» для екскурсоводів, викладачів та працівників музеїв відбулась україномовна презентація румуномовної книги, присвяченої чернівецьким адресам румунського поета Міхая Емінеску.

Еlena Condrei «Arheul eminescian la Cernăuţi – interviuri cu academicianul Vasile Tărâţeanu»
Єлєна Кондрей «Адреси Емінеску в Чернівцях - інтерв’ю з академіком Васіліє Терицану». Книга із колекції «Незгасний Емінеску» побачила світ у Ботошанах (Румунія) у видавництві «Джея» в 2017 році.

Презентував її один із провідних письменників Буковини, котрий є автором 25- ти поетичних збірок, а також громадський

діяч та член трьох Національних спілок письменників - України, Молдови та Румунії - Васіле Терицану.

Васіле Дмитрович, як один із засновників літературного товариства Міхая Емінеску , назвав чернівецьких екскурсоводів «великими друзями творчих особистостей», чиї імена були пов’язані з Чернівцями і намагався продовж всієї зустрічі словесно вималювати для них маршрутну карту перебування в Чернівцях відомого румунського поета.

Міхай Емінеску народився у 1850 році в багатодітній родині землероба, який мешкав з сім’єю біля румунського містечка Ботошани. В 1857 році батько записав Міхая в Національну німецьку школу (National- Hauptscchule), де вже навчалися його старші брати: Шербан, Ніколає, Йоргу та Ілля. Таким чином, у восьмирічному віці за наказом батька, хлопець приїхав в Чернівці здобувати освіту. Двоповерховий будиночок, який раніше слугував приміщенням для православної початкової школи, добре зберігся до наших днів. Він знаходиться на вулиці Шкільній, 4 . Зараз в цій будівлі функціонує дитяча спортивна школа. На цьому будинку 28 червня 1999 року Чернівецьким обласним товариством ім. М. Емінеску встановлено меморіальну дошку з художнім профілем юного Міхая. Перша меморіальна дошка на цьому будинку була встановлена в міжвоєнний період і знята 28 червня 1940 року. В цій школі майбутній поет здобував початкову освіту з 1858 до 1860 року. Тут він познайомився з греко-католицьким священиком Ароном Пумнулом. На площі Святої Марії разом з однолітками нерідко бешкетував у вільний від навчання час. Особливо його приваблювало різдвяне дійство – вирізання з льоду великого хреста.

В початковій школі Міхаю нелегко давалась німецька мова. За словами Васіле Терицану, продовж всього життя він опановував не лише її, а й українську мову, про що свідчить стаття поета про україномовну газету «Буковинська зоря». Та найбільше часу молодий Міхай приділяв рідній - румунській. Тим паче, що хлопець зупинився в Чернівцях в будинку свого наставника з літератури і словесності Арона Пумнула. Тут, в невеликому будинку за адресою вул. А.Пумнула, 19 вже квартирували його старші брати.

Арон Пумнул став для Емінеску не лише улюбленим вчителем, він сформував особистість юнака. «Зіграв основану роль в становленні Міхая Емінеску, як поета і патріота свого народу», - підкреслює Васіле Терицану. До приїзду Міхая в Чернівці Арон Пумнул вже десяток років мешкав у місті . Він зарекомендував себе як людина, що мала «дуже розширені і досконалі знання з філософії, богослов’я, історії і філології …»та володів « рідкісною педагогічною тактовністю».

Щоправда, дорога до Чернівців у Пумнула була нелегкою. «За свою революційну діяльність напередодні та підчас революції 1848 року, іноземні органи, які контролювали Трансільванію (угорці), засудили його до смерті, встановивши навіть ціну за його голову», - розповідає Васіле Дмитрович. Тому Пумнул спочатку втік до Волошини, потім до Бухаресту, а далі мандрував містами Молдови до тих пір, поки дороги поневірянь не привели його в Чернівці. Письменник Георг Сіону у своїх спогадах пише, що зустрів Арона Пумнула біля Турецького мосту в Чернівцях в жахливих лахміттях, схожого на жебрака і простягнув йому монету, бо не впізнав його. Священник Іракліє Порумбеску, батько композитора Чіпріана Порумбеску, теж у своїх спогадах змальовує подібну картину. Хворого та знесиленого Арона Пумнула було приведено в порядок, переодягнуто і відправлено до родини Гурмузаків, які мешкали тоді на нинішній вулиці М.Заньковецької.

Варто додати, що після революції 1848 року більше 20 відомих політемігрантів потрапивши в Чернівці, зупинялись в будинку багатодітної родини Гурмузаків. Для багатьох, і в тому числі для Арона Пумнула, Чернівці згодом стали другою Батьківщиною. Тут він написав найважливішу роботу свого життя - антологію румунської літератури, надруковану у Відні 1862-65 роках - «Румунський лептурарій, зібрання румунських письменників…», яким зачитувався юний Емінеску, вивчаючи румунську культуру та літературу. «Лекторарій» став основною базою в інтелектуальному формуванні Емінеску.
Невдовзі Міхай стане надійним помічником Арона Пумнула і впорядкує його домашню бібліотеку та буде нею завідувати.

У 1865- 1867 роках Емінеску навчатиметься в Чернівецькій цісарсько - королівській обер-гімназії ( Ober-Gemnasium ),яка знаходилась за нинішньою адресою вул. М.Емінеску, 1 (нині Чернівецька школа № 1.). Однак після трьох років навчання та смерті Арона Пумнула, який викладав в гімназії румунську мову та літературу, майбутній поет покине школу і Чернівці зі словами: «Мені немає що тут робити… Пумнула більше немає…».

За словами Васіле Терицану, Арона Пумнула похоронили на старому кладовищі в Чернівцях, яке знаходилось в районі нинішньої міської поліклініки на вулиці Лесі Українки. Згодом рештки перенесли на Центральне кладовище на вулиці Руській, де хоронили відомих румунських академіків і де спочиває голова Румунської академії наук.

Не дивлячись на те, що строгий батько змушував сина залишатись у Чернівцях, Міхай розпочав свої мандри містами з театральною трупою. Театральні трупи в кінці 18 – го та на початку 19 -го століття досить часто приїжджали з Румунії до Чернівців і влаштовували концерти та спектаклі в готелі «Молдавія», що знаходився поруч з нинішньою Церквою Святої Параскеви - нинішнє приміщення бібліотеки для юнацтва на вулиці Головній. Тут гастролюючі актори зупинялися і відпочивали. Це були відомі театральні групи Фанні Тардіні, Александра Владіческу, Михая Паскалі, Метея Мілло та ін. Одна із відомих актрис на ім’я Єфросина Попеску закохала в себе романтичного юнака.Піддавшись солодкій спокусі, юний Міхай пішов мандрувати світом з її театром. Любов до акторки переросла в любов до театру. Міхай Емінеску, написавши 24 рецензії на різні спектаклі, почав писати п’єси. А оскільки літератури про мистецтво було досить мало, то він з великим завзяттям взявся перекладати з німецької мови на румунську книги про театральне мистецтво. Міхай Емінеску довго мандрував містами Румунії, змінюючи професії... Довгий час працював суфлером в міських театрах. В Бухаресті працював в газеті «Час», в Ясах - в газеті «Ясський кур’єр». Став вільним слухачем Віденського університету, написав докторську дисертацію, три роки працював в консульстві, потім інспектором школи, бібліотекарем… А ось закінчив своє життя газетярем, працюючи у видавництві часопису консервативної партії. Будучи головним редактором газети намагався висловлювати свої сміливі думки та погляди. «Через одну із його статей, - розповідає Васіле Терицану, - було розпущено Кабінет міністрів Румунії… Далі його насильно зв’язали і привезли в психіатричну лікарню».

В 39 років Міхайя Емінеску не стало. Оповита таємницями смерть Міхая обростає легендами. В одній із них говориться про те, що Емінеску в лікарні вдарили по голові і він помер від цього удару. Друга версія розповідає про те, що Міхаю лікарі зробили укол із ртуттю і прирекли його на мученицьку смерть.

Ще інша - переконує, що його смерть була помстою ботошанського єврея за те, що Емінеску писав багато статей проти торгівлі алкоголем. Наступна версія ніби базується на висновках експертної групи лікарів, які довели, що Емінеску не був божевільним. Його було «ліквідовано» з політичних міркувань через критичні політкоментарі.

Міхай Емінеску не дожив до сорокаліття. Він прожив коротке і яскраве життя, залишивши після себе одну вагому для румунської нації поетичну збірку любовного та філософського змісту. Дослідники його біографії, віднайшовши неймовірну кількість варіантів одного і того ж вірша поета, переконують, що він ретельно підбирав «слово», яке б відображало суть, реальність, було правдивим і виправданим в певній ситуації.

Ще одна адреса Емінеску в Черніцях – це невеличка квартира в будинку, розміщеному на розі вулиць Новікова Прибоя і Богдана Хмельницького. В ті часи тут мешкав знатний єврей Цирцек, який володів в місті кіньми та каретами. Дана квартира запам’ятається підлітку Міхаю нічними жахами. Знаючи про те, що Міхай боїться привидів, його друзі - однолітки серед ночі закутувались в білі простині та підпалювали гарбуза, який нині слугує незамінним атрибутом Хелоуїна, і лякали сплячого хлопця. Таким чином малі бешкетники мстилися Міхаю за те, що він ігнорував їхні нічні прогулянки, а цілими вечорами сидів над книгами.

Чергова адреса поета - романтика, публіциста і культурного діяча в Чернівцях – будинок на вулиці Українській, 53. Тут Міхай Емінеску мешкав з 1860 по 1966 рік у свого професора із французької мови Віктора Бланшина.

Васіле Терицану розповідає, що Емінеску мешкав і в районі нинішньої вулиці Нововінницької, але там старий будинок не зберігся. Неподалік, на Гарячому Урбані, жила сестра Міхая - Аглая, котра спочатку вийшла заміж за професора університету Іоанна Дроглі, а потім за корейського офіцера. Мешкала вона в кутовому будинку, що межує з ЧНУ на вулиці Університетській,60. Похована на Руському кладовищі, там, де й Міхай. Про

другу сестру Міхая - Ганрієтту інформації немає.Відомо, що брати Емінеску померли в молодому віці, а окремі покінчили життя самогубством. Дожив до старості лише наймолодший - Матей. Нині, за словами Васіле Терицану, Вероніка Стенчук, - письменниця, голова товариства румунських письменників Сучави і директор Сучавського театру, документально доводить, що є родичкою Міхая Емінеску.

«Емінеску для Румунії має таке велике значення, як Шевченко для України, - говорить Васіліє Терицану, - тому ми в цьому році плануємо розпочати реставраційні роботи в будинку, де жив Арон Пумнул з Міхаєм Емінеску ".

Міхай прожив все життя не маючи свого власного помешкання. Хотів одружитись на вдові Вероніці Мікле, яка мала двоє дітей, але оточення його вчинок не одобрило. Причина була вагома - «поет має бути одиноким. Щоб писати - має страждати…». Дітей у Емінеску не було. Вероніка Мікле, хоча і носила дитину Міхая під серцем, але не народила...

«У Чернівцях Міхай Емінеску прожив вісім років. Свій перший вірш, написаний на смерть Арона Пумнула, він надрукував у Чернівціях. Сьогодні його твори перекладені на багато мов. Його знає весь літературний світ. Ми хочемо, щоб будинок на вулиці А. Пумнула став повноцінним туристичним об’єктом. Ще в 1989 році було рішення мерії про звільнення будинку під музей. Лише п’ять років тому його звільнили останні мешканці. В нас є проект перебудови садиби. Будинку потрібна реставрація. Бо там спочатку жила одна сім’я, а після 40-го року, коли прийшла радянська армія, поселились одразу три родини. Не було ні туалетів, ні ванних кімнат, то вони розширили помешкання, зробивши добудову. Змінено внутрішнє планування будинку. Парламент Румунії готовий надати гроші на відновлення садиби. В нас збереглося фото будинку 1914 року, тому хочемо повернути йому первинне обличчя».

Сьогодні Васіле Терицану перекладає 12 розділів румуномовної книги «Arheul eminescian la Cernăuţi – interviuri cu academicianul Vasile Tărâţeanu» українською, щоб більша кількість людей знала історію румунського національного поета.

Крім того, він намагається зібрати поезії, написані на смерть Емінеску. Наразі вже вдалося віднайти 150 віршів. Окремі датовані початком ХХ століття. Інші належать до нашого сьогодення. З метою створення в Чернівцях Літературно- меморіального музею Міхая Емінеску В. Терицану привіз з Румунії 49 томів сканованих рукописів і 16 – ти томний словник румунської мови. На зустрічі демонстрував один із томів бібліографічного зібрання, яке містить 7 тисяч назв книг та статей, що були написані про Міхая Емінеску.Каже, що таких є три.

Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського отримала в подарунок презентовану румуномовну книгу «Arheul eminescian la Cernăuţi – interviuri cu academicianul Vasile Tărâţeanu». Сподіваємось, що україномовний варіант книги появиться у наших фондах одразу після того, як він побачить світ.

Висловлюємо подяку за організацію зустрічі пані Нелі Андріївні Кириченко – завідувачу відділу науково - освітньої роботи Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Підготувала Галина Мурмилюк