«Мова – то серце народу: гине мова – гине народ»

Кожного року українська мова активно розширює поле свого функціонування. Все більше представників молодших поколінь відчувають причетність до рідної мови та культури, все більше яскравих культурних проектів, зокрема фільмів і книжок, завойовують серця шанувальників. І сьогодні українська мова і культура – це креативна, динамічна субстанція, яка активно розвивається та доносить цікаві і непересічні смисли до всього світу.

Ось і в нашій бібліотеці ви можете знайти багато книжок про розвиток української мови, її функціонування і значення її в душі кожного українця. Багато мовознавців досліджували саме ці питання. До них ми можемо віднести: В. Сімовича, Н. Шкуратяна, С. Шевчук, О. Пономаріва тощо. Прочитавши збірник наукових праць «Життя у слові», ви зможете ближче дізнатися про всі періоди розвитку української мови. У цьому збірнику вміщено наукові статті, тематично пов’язані з різнобічними науковими розвідками - це історія української літературної мови, граматична й лексична семантика, етимологія, термінологія, соціолінгвістика, лінгвокультурологія, культура мови.

З-посеред комплексних досліджень про українську мову можемо назвати книгу Юрія Работіна «Українська мова – мова єднання». Вона є першою спробою об’єднати найцікавіші теми пошуку нових підходів у царині рідного слова, найполіфонічнішого дарунку у світовому товаристві мов, своєрідного дослідження діалектів етнічних гілок українського народу.

Ще один автор, який працював над матеріали про українську мову – Тарас Береза. «Гарна мова – одним словом: словник вишуканої української мови» допоможе Вам говорити рідною мовою природніше та виразніше, уникати кальок та запозичень з інших мов.

Як ми бачимо, багато науковців займалися питанням рідної мови, досліджуючи її з різних аспектів і в різні періоди її існування, проте найвизначнішим мовознавцем є Іван Огієнко. Він був першим ректором Кам’янець-Подільського національного університету, членом Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

У колі наукових інтересів Огієнка-мовознавця були проблеми кириличної палеографії, історії старослов’янської та української мов, будови, стилістики та культури української мови, питання українського правопису.
Огієнко – автор «Десяти мовних заповідей свідомого громадянина»:

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
4. Уживання в літературі тільки говірких мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова і вимова, тільки один правопис.
7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.
9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знайти й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

«Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості, форма нашого життя. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. І поки житиме мова – житиме й народ, як національність; не стане мови - не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчих народів...». Ці слова великого українця Івана Огієнка найточніше відтворюють найголовнішу змістову домінанту книги «Рідна мова».
Наскрізною, об’єднавчою ідеєю усіх її текстів є гасло, яке народилося на чужині в результаті болісного споглядання за тривожними процесами, що посилювалися з кінця 20-х років XX століття: на теренах радянської України -- русифікація, у самій діаспорі - асиміляція українців. Гасло це – «Для одного народу - одна літературна мова, один правопис». Воно є особливо актуальним для сьогочасної України.

Ще однією з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною – «Історія української літературної мови». Автор показав той тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків, і обмежень, дослідив феномен незнищенності її як «душі нації», «найціннішого скарбу» народу.

Цей ряд ми можемо продовжувати і продовжувати… Проте, кому хочеться дізнатись більше про нашу рідну мову, потримати такі вартісні видання у руках і детально познайомитись з цим матеріалом, приходьте до Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського. Будемо раді Вас бачити!
 

Підготувала Роксолана Яловега