05-03-2018

СВІТ МАГІЧНОГО СЛОВА ДОБРЯНСЬКОГО

4 березня 2003 року - 15 років тому відійшов у вічність Буковинський Златоуст - Анатолій Миколайович Добрянський. 

Муніципальна бібліотека в Чернівцях, що носить його ім’я, запалює свічку пам’яті в цей день і збирає в Меморіальній кімнаті коло найближчих і найдорожчих йому людей. 

«Тут є ті, хто пам’ятає ці чорні хвилини, знає як це було несподівано і сумно. Але вже багато років Добрянський залишається з нами. Мудрий і глибокий, він ще при житті своєю працею створив собі пам’ятник, залишивши нам єдину в Україні Муніципальну бібліотеку», - звернулась до присутніх директор бібліотеки Леся Щербанюк.

Своїм «словом» та своєю енергетикою він заповнював аудиторії Чернівецького університету і шкіл області, зали Центрального міського палацу культури, Кінотеатру «Чернівці», Будинку естетики на Шепетівській, обласної філармонії та Чернівецького драмтеатру. Пів століття культурно - мистецьке життя Чернівців крутилось в орбіті Добрянського.

«Як учора було… 23 лютого 2003 року. Концерт,  присвячений творчості Гулака - Артемовського, - згадує Остап Васильвич Савчук - художній керівник Чернівецької обласної філармонії, лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича, заслужений діяч мистецтв України. - Він підійшов і сказав, що дуже погано себе почуває. А всі чекали на його «красне слово», яке він доносив до глядача і слухача, оспівуючи наших буковинців. Чи то поетів, чи письменників, чи композиторів. Іноді люди ішли не стільки на митця, скільки на чарівне слово Добрянського, яке заворожувало слухачів. Завдяки Добрянському в Чернівцях існував справжній інститут культури. Прикро, що зараз студенти, закінчуючи чернівецькі виші, не знають де знаходиться обласна філармонія. Раніше студентство знало всі заклади культури в місті».
 

Микола Миколайович Шкрібляк - етнограф, народний майстер, дизайнер сценічних костюмів, журналіст, керівник Учбово- методичного центру культури Буковини

«Я тридцять шостий рік в Чернівцях і мені здається, що відходить епоха Добрянського в людях, в сприйнятті і суті життя. Тобто в тому сенсі, як можна залишити свій слід на цій землі. Працюючи в газеті « Буковина»,  я бачив десятки разів, як Анатолій Миколайович через ці двері проходив до свого друга Анатолія Семеновича Масловського, що сидів в сусідньому кабінеті та до Віталія Дем’яновича Колодія і Володимира Іларіоновича Михайловського. Коли він заходив в редакцію, одразу всі затихали. А раптом зайде, думали, когось помітить… А він заходив і виходив непомітно, але залишав за собою слід, як найяскравіша комета. Немає після нього людини таких знань і такої потуги. Багатьох людей, які були в оточенні Добрянського у Будинку естетики і дозвілля, філармонії і театрі уже немає в живих. Але не зрозуміло, чому ми, живі, не беремо з таких людей приклад, і розгублюємо те, що йде від слова «цінність». Бо все частіше ми зустрічаємо похідні слова - «ціна», «цінник» і так далі. Сподіваюсь, завдяки зусиллям, які робляться сьогодні, колись таки це зміниться.

Добрянський – це тиха велич.. Ніколи не суєтний і не нав’язливий. Скромний, але великий у своїй культурі, знаннях та інтелекті. Таких людей нам дуже не стає. Для багатьох він був особливим орієнтиром у житті ».
 

Журналістка газети «Буковина» Людмила Черняк

«Його не можна було не любити… Це ціла епоха. Він настільки був багатогранний, що для всіх знаходив спільну тему для розмови. Вмів вести розмову так, що це переконувало людину у його правоті. Сьогодні завдяки старанням колективу бібліотеки є розкішна книга спогадів про Анатолія Добрянського. Те що він був унікальним автором для «Буковини», то це безперечно. Я пам’ятаю на першій сторінці газети фото Володі Івасюка і матеріал під назвою «Наша гордість, наш біль невигойний»( 1999р)Так, як він, ніхто не міг написати статтю про митця. Про свого сусіда різьбяра Василя Шевчука, в двох номерах газети Анатолій Миколайович надрукував розкішні публікації. Він мав дар відкрити людину і показати її зі слабкими і сильними сторонами. Нам пощастило, що він приїхав на Буковину і залишився з нами назавжди».

«Він був прекрасним оратором і педагогом. Я мала щастя слухати лекції цієї людини,- розповідає телеведуча Жанна Одинська.- Пам’ятаю, що до нас на лекції на філфак прибігали студенти з фізмату та геофаку, бо знали, що почують щось нове й незвичайне. Анатолій Миколайович умів об’єднувати і переплітати кіномистецтво з музикою, літературу з театральним мистецтвом, тому ми сиділи з відкритими ротами». Здавалось з дитинства у Добрянського була людська мудрість, внутрішня культура, щирість і доброта. Він був завжди тактовним, навіть коли його на льоту студент міг спитати про щось. Завжди відповість, підкаже, завжди порадить. Я, як його студентка, можу пишатись тим, що Анатолій Миколайович мені поставив автоматом екзамен. А потім були вечори з Добрянським…Коли він виходив на сцену у філармонії – зал затихав, було чутно як «муха пролітає». Він так подавав свої думки, що здавалось ніхто не залишався байдужим, ні той хто сидів в перших рядах, ні ті , що сиділи позаду. Він ніс знання, культуру, духовність… Я завжди згадую Добрянського з великим пієтетом. Приємно, що є бібліотека, яка буде передавати його надбання не одному поколінню молодих людей».

Валентина Андріівна Чолкан- кандидат філологічних наук ЧНУ

«В моїй долі і роботі вплив Анатолія Миколайовича відчувається кожен день. Якось в мене були на заняттях заочники. Через «дикий» холод відпрошувались з пар. А я принесла на заняття в аудиторію сорок книг, щоб ввести їх в курс справи. Вони були здивовані : « Чого Ви стільки книжок принесли? Ніхто цього ніколи не робить...Звідки у Вас це? Ви перші нам книги принесли». От я і розповідаю їм, що в мене був такий вчитель Анатолій Добрянський, який регулярно на лекції приносив книги. А коли читала на фізфаці предмет «Українська культура», то хлопці спочатку питали для чого  ім цей предмет, а згодом казали, що приходять на лекції тому, що всім цікаво мене слухати.

Коли Анатолій Миколайович нам розповідав на спецкурсі про Чюрльоніса, я поняття не мала, хто такий Чюрльоніс. Я пішла в бібліотеку шукати, що це за художник. Космічна музика… космічні картини…Це ім’я мені відкрив Анатолій Миколайович, як і багато інших. Але занотувати за ним щось було неможливо, він умів це так робити, що студенти за ним не писали. Ми із захопленням слухали і боялись, що не вловимо думки…пропустимо щось.

Я інколи сиділа у 45 аудиторії і думала, як би мене хтось хоч п’ять хвилин так слухав, як ми його оті сорок п’ять і сорок п’ять слухали. Мабуть, невипадково так склалося, що коли я прийшла на кафедру української літератури, то перший курс , який мені дали читати був «Культурологія. Українська і зарубіжна культура». Напевно,  таки я маю якесь благословення від Анатолія Миколайовича".

Муніципальна бібліотека ім. А.Добрянського,    продовжуючи традиції Анатолія Миколайовича, знайомить наших читачів з відомими особистостями мистецького світу. Допомагає це робити сьогодні науковець - хімік, член Московського музичного товариства, який народився в Чернівцях, але нині проживає в Росії - Леонід Ілліч Флейдерман.

Леонід Ілліч, знаючи про те, що Анатолій Добрянський проявляв велику цікавість до творчості литовського композитора і художника М.К. Чюрльоніса та відомого тенора із Чернівців Й. Шмідта (в щоденниках Наталії Ярмольчук віднайдено записи про М.К. Чюрльоніса), надіслав Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського до 15 роковин смерті Анатолія Миколайовича поетичну присвяту та матеріали, які стосуються цих двох великих митців  знаних у світі.

Пропонуємо Вашій увазі невеличкі поетичні твори Леоніда Флейдермана присвячені А.Добрянському, В.Івасюку, 
Й. Шмідту, М.К.Чюрльонісу. 
 
( 4 березня день народження В.Івасюка і  Й. Шмідта, та день відходу у вічність
А. Добрянського) 
 
 
 Присвята А. Добрянському,  В.Івасюку та Й. Шмідту

Те, кто ушёл, живут в моей душе -
Она всех близких Тайная Обитель.
В ней вихри света скрыты в глубине,
Где искры, что посеял Бог спаситель.

В себе мы носим отражённый Храм
От Мира божьего, в котором пребываем.
В нём свой алтарь, закон и ритуал,
Лишь Души светлые в него дверь открывают.

Те Души собрались с времён различных:
Алтарь созвучий их привлёк из бездны
Неведомого мира всех теней,
Небес ашрам святилища чудесный.

В нём слово, с музыкой сплетаясь,
Сознание ведёт в надзвёздный мир.
Сакральный смысл в звуках проявляя,
Пронзает чувства внеземной эфир.

Здесь дар небес, наследие Истории.
Здесь высший плод от жизни прожитой.
Здесь путь, дорога в будущие нови нам.
Здесь всё… Здесь наш исход земной!

Присвята Йозефу Шмідту

Голос, Душа и Облик,
Всё в нём собралось в едино!
Магию осознать –
Ни один человек не в силах!

Будто ангел небесный
Струн потайных в нас коснулся:
Радость, и счастье, и слёзы,
Сердца ритм захлестнулся!

Руки стали как крылья!
Душе, помогая взлететь,
К солнцу, планетам и звёздам,
Мыслью улететь!

В горле комок нарастает,
Скрытой трагедии звук
В песне, он души пронзает
В зале притихшем, вокруг

Присвята М. К. Чюрльонісу

О, Жизнь! Так что же ты такое?
Творец, Художник и Поэт,
И Музыкант, чьи звуки словно
Стихии образ, солнца свет.
Живёт недолго, лет двенадцать,
Творит он, дале – тишина.
В глубины неба, вод прозрачность,
Ушла великая Душа.

Лес, море, реки, берег, дно,
Легенды, сказки, притчи, сны,
Прелюды, гимны и сонаты.
Рожденье мира, тайна тьмы
И Вечность, всё в полотна взято,

Над всеми Рекс - Вселенский Дух
Струит Материи порядок.
И многосложен атом: в нём
Огонь божественный запрятан.

С его картин нисходит Мысль
Глубин сознания Провидца,
И крылья поднимают ввысь,
Стирая косности границы.

И в музыке его волшебной
Сливается душа с природой.
Чудесных звуков тайный код
Для подсознания полёта.

Оркестр, поддержанный органом,
Летящий звук смычковых струн
Пространство света открывает
У неба с водами союз.
Энергия с глубин кромешных,
Подводных гор, сокровищ дна.
Легенд морских и тайн прибрежных
В стихии звуков. Волн игра,
Симфония морского шторма,
Поэма красоты Земли,
Живой стихии жизнь несущей,
У этой музыке в крови.

Он слышит волны всех вибраций,
С глубин до солнца высоты.
Его полёт в дымы галактик
В иные звёздные миры.

Он Вестник, он Служитель Света,
И Жертвенник - суть Пирамид.
Вершины их связуют Небо
С Землёй, где Немана родник.

Здесь на божественный алтарь
Художник сердце возложил.
И Светлый Ангел принял жертву,
Певца миров благословил.

То был девятый год, девятый вал
его столь краткой жизни
Его горения, сияния души,
Бескрайнего полёта чистой мысли.
Видения космической зари.
Его творения, как выдох горнего эфира,
Земное эхо - отзвук сферы звёзд.
Вселенная, постичь тебя не в силах,
Но разум жаждет: так задумал Бог!

Соната Звёзд – миров сплетенье
Их становление и смерть
Миллионы лет пройдут в мгновенье
Вселенной роста в новый Свет,
В сиянье злата Серафима,
Как духа высшей красоты!

Где мир царит преображённый,
Где запредельность высших сфер,
Там может быть мечта влюблённых,
Иной Материи предел.
Туда в полёте всех галактик
Земной стремиться наш удел.

В Анданте чёрный Серафим
Сидит, задумавшись на звёздной строчке,
В бескрайнем мире тишины.
Наверно, это сам Чюрлёнис, в высотах духа и мечты.
На звёздном облаке, присевший отдохнуть,
Пытаясь разгадать божественного замысла законы.

И вглядываясь в темноту, он видит лики Зова…

- О, Жизнь, так что же ты такое?
Нет без ответа мне покоя.
И, Мысль Художника-Поэта
И Властелина звуков всех
Пронзить пыталась Данность эту,
Познать Искусством Тайну Света,
Понять в чём Промысел и Цель.

Но, Истина, как призрак лёгкий тает,
Идём мы к ней, она ж скользит во тьму.
И свет её безумцев привлекает,
Они как бабочки в огне свечи сгорают,
Мы все с рожденья у неё в плену.

И жизнь вся твоя Поэт,
как чудный всплеск божественного света!..

21.12.2015 - 12.01.2016
 
 
 
 
"Соната Звёзд"    Аллегро 

...В его синтетическом, провидящем искусстве слышна величавая гармония сфер и галактик. В нём прорывается первозданное кипение сверхэнергий, лишь теперь завёрстанное в формулы кормчими звёздных кораблей и строителями циклотронов.
То был кристаллически-чистый, беспокойный и – одинокий романтик, лелеявший ещё идею создания красочного звука и музыкальной краски, что в какой-то мере роднило его со Скрябиным. Зрителей своих проникновенных картин, слушателей своей музыки он вводил в мир необычайных закономерностей, но всегда сказки-фантазии Чюрлёниса светились пламенниками любви к Человеку.
 
Эдуардас МЕЖЕЛАЙТИС о М.К.Чюрленисе
 
   
 
 
 
  Флейдерман Леонід Ілліч, кандидат хімічних наук, член Московського Музичного Товариства. Музика для нього стала захопленням на все життя. З 2003 року він займається дослідженням творчості чернівчанина, одного з найвидатніших співаків ХХ століття, але останнім часом призабутого, Йозефа Шмідта.
Леонід Флейдерман зібрав фонограми співака, статті, книги, спогади людей, відеофільми 30 -х років за участю співака, документальні фільми про нього. Чимало власних публікацій Леонід Ілліч виставляє в Інтернет. Є у нього і унікальний цикл аудіо - відео програм «Повернення Йозефа Шмідта». Що з успіхом демонструвався у Вільнюсі, Єрусалимі, Москві, Києві, Чернівцях, Берліні, Амстердамі та інших містах світу.
Леонід Флейдерман постійний учасник щорічних міжнародних конференцій «М.К. Чюрльоніс і Світ» (м. Друскінінкай, Литва) в рамках фестивалю «Друскінінкайське літо с М.К. Чюрльонісом».Темою його досліджень є творчість художників – послідовників Чюрльоніса.
З 2012 року чернівчанин вивчає феномен «Династії Гржималі». Войтех (Адальберт) Гржималі більше 30 років прожив в Чернівцях і став організатором Музичного товариства міста. У дочки композитора і скрипаля Войтеха Гржималі - Феліції, займався після ломки голосу юний Йозеф Шмідт
 
 
Лампадки на могилі А.Добрянського запалили колеги, друзі  та рідні 

Знайомтесь з Анатолієм Добрянським через видання Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського:
 
 
 
«Свідчення й освідчення...» (Автографи для Анатолія Добрянського) (Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 328 с.), яке містить 441 автограф з книг, подарованих А.Добрянському видатними письменниками, науковцями, громадсько-культурними і освітніми діячами впродовж 1951 – 2003 років. Редакція наукового видання доктора філологічних наук, професора Богдана Мельничука.
 
СИСТЕМА КООРДИНАТ (ПРОСТОРОВА СИМФОНІЯ) / АНАТОЛІЙ ДОБРЯНСЬКИЙ; підгот.вид., упоряд,, передм, примітки Інга Кейван.- Чернівці : Друк Арт , 2016.- 520с.: іл.

Книга поезій, щоденникових записів, нотаток, фрагментів листування, прозових мініатюр, белетризованих замальовок, перекладів, фото та інших матеріалів.


Добрянський Анатолій. Листи до матері/ Упор. Передм. та примітки Елеонори Соловей.- Чернівці: Книги – ХХІ ,
2014.- 232с.

Анатолій Добрянський – знакова постать культурного життя Буковини й Чернівців. Яскрава й непересічна особистість. Тому листи його до матері цікаві під багатьма оглядами, зокрема як історія становлення молодої людини в умовах тоді ще порівняно недавно прилученої до Радянського Союзу Буковини.
 
 

Буковинський Златоуст Анатолій Добрянський: спогади, статті, вірші / укладання Б.Мельничука, Л.Щербанюк. К.: Академвидав, 2010. - 304с.

Він мав великий дар любити людей. Цінував красу і гармонію. З його очей променилося добро. Таїлася в них і якась недомовленість. Потиск руки виражав відкритість і відвертість.Був енциклопедистом. Володів іскрометним словом. На його лекціях почувалися як в інтелектуальному раю.Ним захоплювалися. Дружбою з ним гордилися. Вистачало його на всіх. А тепер усім його бракує...
У цій книзі - слова про Анатолія Добрянського тих, хто роками дружив, працював з ним, любив його.

Дивіться та насолоджуйтесь «музикою живопису» М.К. Чюрльоніса, якою захоплювався Анатолій Добрянський.
                                             
Підготувала Галина Мурмилюк