Дарунок Анатолію Добрянському від професора Івана Монолатія

Нещодавно ще одну приватну і дуже вартісну книгозбірню, як дарунок Анатолію Миколайовичу Добрянському до Дня народження, надіслав науковець, історик, почесний краєзнавець України, член Національної спілки журналістів України, кандидат історичних наук, доктор політичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка професор Іван Монолатій.

Власне, цього року ми вперше мали за честь познайомитись з автором, коли Іван Сергійович люб’язно погодився презентувати в нашій бібліотеці свій новий роман «Макогін псевдо Розумовський».

Про цю зустріч в нашій книгозбірні можна прочитати на сторінці сайту «Загублена українська людина: “Макогін псевдо Розумовський” Івана Монолатія» за посиланням http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1415635

Як виявилося, Іван Сергійович вже давно і уважно стежить за літературним життям Чернівців та нашої книгозбірні зокрема. І тому вже на першу зустріч надіслав два десятки добрих книжок, як своїх так і колег-науковців та краєзнавців. Всі, хто знайомий з науковим доробком професора Івана Монолатія, знають, скільки цей чоловік встигає підготувати і видати дуже ґрунтовних, вартісних і цілковито різнопланових видань, написаних на архівних даних і розрахованих на різну цільову аудиторію. І всі вони видані в останні роки, зізнаємось, не дуже сприятливі для книгодрукування.

Навіть попри щільний графік роботи в Прикарпатському університеті Іван Сергійович дуже активний в громадському та науковому житті. Він багато працює в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, є активним учасником наукових конференцій як в Україні, так і за кордоном. На подібних зустрічах та дискусіях науковці, письменники не лише спілкуються на важливі теми, але кожен з авторів хоче потішити знайомих новиною про вихід нових друкованих видань. Тому історики, філологи, політологи, краєзнавці мають за честь презентувати нові книги колегам та друзям. От з цими виданнями, які інколи дублюються в приватній бібліотеці, і які побачили світ нещодавно, поділився з нами Іван Монолатій. Наразі назвемо хоч деякі знакові з надісланих книг.

Лазарович Микола, Мироненко Петро. Московитсько-українська війна (2014–2024 роки): монографія. – Київ, Політія, 2024. – 520 с.

Щонайперше, хочемо представити книгу на найважливішу, гірку та болючу тему для кожного українця на сьогодні.

Про актуальність книги свідчить той факт, що вона була вчетверте перевидана в цьому році. У книзі докторів політичних наук викладено короткий огляд московитсько-української війни, що з 2014 року триває в Україні. Визначено її головні причини й передумови, ідеологічні засади та хід бойових дій. Прослідковано основні етапи окупації московією Криму та окремих районів Донецької й Луганської областей, масового вторгнення реґулярних військ московитської федерації в Україну. Проаналізовано сутність гібридної війни московії проти Української держави, типи й способи її здійснення. Значну увагу приділено процесам відродження українського війська, його перемогам та поразкам, ролі волонтерського руху в зміцненні обороноздатності нашої країни. Не обійшли увагою автори й реакцію міжнародної спільноти на події та те, як війна в Україні вплинула на подальший розвиток цивілізованого світу.

Тарас Возняк Філософські есе. – К. : Дух і літера, 2016. – 590 с.

Для естетів та поціновувачів жанру представляємо книгу українського культуролога, головного редактора культурологічного журналу «Ї». Книжка львівського філософа складається із п’ятнадцяти есеїв, написаних упродовж 1988–2008 років. Вона є реакцією на ті зміни та виклики, які постали перед нами на переломі століть. Величезні геополітичні та суспільні зміни не могли не призвести до переосмислення ціннісних орієнтацій значної кількості людей. Половина Європи та величезний постсовєтський простір спазматично почав шукати нових реперних точок, на які можна було б опертися. Ми живемо в часи, коли різко ламаються людські цінності – і мораль, і політичні орієнтації, і естетичний канон і канон релігійний. Потрібно шукати нові моделі, нові цивілізаційні цінності…

Микола Рябчук. Лексикон націоналіста та інші есеї. Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 216 с.

Поруч справедливо розмістити ще одне видання есеїстки від Миколи Рябчука.

Як сказано в рецензії до книги: «Ця збірка публіцистики є наскрізним і далекоглядним поглядом на минуле, теперішнє і майбутнє України в політичному та культурному аспектах. Автор філігранно описує феномени українських реалій, зокрема аналізує майдани України (2004 і 2013 років), розглядає кризу української еліти, кризу ідентичності українців за національністю і/або громадянством, а ще деталізує у фактах СССРівську залізну завісу ХХ століття у сфері культури та літератури зокрема. Найперше це особистісний екскурс у минуле, передовсім у 1970–1990-ті, але також у 2004 і 2014 роки. Рябчук описує побут, відчуття, умови інтелектуального життя чи виживання, про які сьогодні лише починають писати в історичних підручниках».

Степан Хороб. У відлуннях часу (статті, ескізи, рецензії, спогади). – Івано-Франківськ:  Місто НВ, 2021. – 356 с.

Літературознавці та мистецтвознавці добре знають наукові розвідки професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Степана Хороба. У приватній бібліотеці Івана Монолатія також представлена одна із них.

Значне місце в цьому збірнику відведено розвитку української і європейської драматургії, зокрема кінця ХІХ – початку ХХ століття, вміщено такі різножанрові дослідження, як ескізи, рецензії та спогади. Нова монографія подарує хвилини спілкування з вишуканим словом та стане в нагоді вчителям української словесності.

Багаття. Борис Антоненко-Давидович очима сучасників. –К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. – 512 с.

Дещо раніше вийшла книга в упорядкування Бориса Тимошенка, до того ж невеликим накладом, тому вона стане несподіваним і приємним дарунком нашим філологам.

Одні імена сучасників, які залишили свої спогади про письменника, публіциста, мовознавця, політв’язня радянського режиму Бориса Антоненка-Давидовича, чого тільки вартують для знавців та шанувальників доброго українського Слова: Олег Ольжич, Григорій Кочур, Іван Багряний, Володимир Сосюра, Юрій Мушкетик, Іван та Надія Світличні, Євген Сверстюк…

Звісно, гордістю приватної бібліотеки професора Монолатія на полицях нашої бібліотеки є книги його авторства. Він був одним із засновників і залишається найактивнішим учасником Історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто» в Івано - Франківську. Воно було створене в 2007-му році для збереження культурно-історичної спадщини міста. За цей період було видано понад 60 розвідок з історії рідного міста та краю назагал, а особливо зацікавлюють ті, що розкривають малознані його сторінки. Якщо врахувати, що в австрійські часи і Галичина, і Буковина входили в склад Австро-Угорської імперії, а більшість галицької молоді навчалася саме в Чернівецькому університеті, в основному на правничому факультеті, зрозуміло, що на сторінках цих видань є дуже багато цілковито нової і вартісної інформації про знаних особистостей, особливо цікавих для істориків, філологів, культурологів та політологів і небайдужих краєзнавців насамперед.

Монолатій І. Разом, але майже окремо. Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867-1914 рр. Монографія. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2010. – 736 с.

Автор, будучи істориком та політологом, намагається дати відповідь на дуже непросте запитання у всі часи про взаємодію етнонацій: українців, поляків, євреїв, румунів, австрійців німців та інших: «Застосовуючи проблемний та проблемно-хронологічний підходи, автор вивчає взаємодію етнополітичних акторів етнічних спільнот, досліджує діалектику міжетнічних взаємин у параметрах їхніх суперечностей, конфліктів і пошуків компромісів у підавстрійських Галичині й на Буковині в 1867–1914 pp.» Зауважимо, що це праця Івана Сергійовича на здобуття докторського ступеню. З гордістю варто додати, що він її успішно захистив в Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича.

Цього року також вийшла книга Івана Монолатія, яка є аж надто актуальною та вартісною для нашого часу.

Монолатій І. УСС. Ідея і чин. –  Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2024. – 158 с.

Ця порівняно невелика за обсягом книга актуальна для всіх українців небайдужих до історії власної держави та українського війська зокрема. Вона розповідає про ідею та чин новітніх героїв України. Як свідчить анотація до видання: «Наріжний камінь у підмурок національної армії модерної доби заклали Українські січові стрільці (УСС), бойова діяльність яких являє собою одну з найяскравіших сторінок збройної боротьби українського народу в часі Визвольних змагань 1914–1923 рр. Утворившись на хвилі патріотичного піднесення української галицької молоді напередодні Першої світової війни, УСС стали першою національною збройною формацією після тривалої – понад двохсотлітньої – перерви в історії українського мілітаризму. УСС були і залишаються символом нескореності українського національного духу, що завжди підживлюватиме національну гордість українців, буде символом збройного чину за незалежність та соборність України, який назавжди закарбувався у нашій свідомості». Книга «УСС. Ідея і чин» детально розповідає про Українських січових стрільців, їхню ідеологію, діяльність та вплив на національну історію. Автор «…глибоко досліджує їхню ідеологічну основу, суспільно-політичну діяльність та культурний вплив, бої та походи у 1914-1917 роках». Наповнена документальними свідченнями та аналітичними висновками, книга стане джерелом ґрунтовних знань для всіх, хто прагне глибше зрозуміти феномен УСС.

В доробку Івана Сергійовича понад десяток книг про українських січових стрільців. Але ми представляємо ще одну, дуже вартісну в цьому переліку.

Побігущий-Рен Євген (псевдо: Євген Рен). Слово офіцера-громадянина : вибрані публікації., рукописи, виступи, листування. – Дрогобич : Посвіт, 2021. – 494 с.

Потішив нас Іван Монолатій і випуском наукового журналу «Галичина: літературно-історичні основи», який присвячений вивченню літературної та культурної історії Галичини як знакового регіону України.

Зовсім окреме і очевидно дуже значиме для самого автора займають книги про місто Коломию. Для Івана Сергійовича це невеличке галицьке містечко є цілим Всесвітом – тут він народився, вчився, працював і звідси успішно поринув у високий науковий світ…і при тому дуже достойно вклонився рідній батьківській землі. На сьогодні він підготував і видав понад 30 цілком різнопланових книг про різні сторінки історії Коломиї, які він завжди подає у зв’язку з історією України, Європи та її мешканців назагал. Роль рідної коломийської землі для професора Монолатія тонко охарактеризував громадський діяч Віталій Перевізник в біобіблографічному покажчику «Іван Монолатій – історик, політолог, краєзнавець» (2016): «Великі нації постають з пам’яті. Саме пам’ять допомагає людині відчути себе важливою ланкою, що пов’язує майбутнє і минуле великого народу. Потрібна щоденна велика робота задля збереження національної пам’яті, збереження будинків, книжок, артефактів, фотографій. Як добре, що в цьому світі…є люди, які своєю працею бережуть пам’ять великого народу. Невтомна праця Івана Монолатія відкриває для нас щораз нові факти про наш край, про людей, що своїми малими й великими справами творили історію Галичини, історію України».

Хрестоматія з історії  Коломиї / Упорядник Іван Монолатій. Галицько-Українська Накладня ім. Якова Оренштайна, 2016. –  656 с.

Перш за все – це очевидно амбітна мрія кожного міста мати таку поважну хрестоматію.

Це наукове видання Іван Сергійович підготував до 775-річчя першої писемноï згадки про Коломию. Як подає автор рецензії: «Щоби повноцінно зрозуміти історичну долю і недолю Коломиї та й містян упродовж майже восьми сторіч задокументованої історії, треба спробувати й пояснити зрозумілою для пересічного читача мовою літописів, документів офіційного та приватного походження, свідчень, спогадів, щоденників, періодичних видань, краєзнавчих розвідок, а також красного письменства й текстів про знаних уродженців міста. Хрестоматія з історії Коломиї мислиться як книга, яку опрацьовують або паралельно з сучасними історичними розвідками з коломиєзнавства, або паралельно із слуханням окремих лекцій, присвячених минулому й сьогочасному Коломиї. Любити Коломию – значить відчувати до неї непросту і вимогливу пристрасть щоденного пізнання коломийців та їх багатьох історій».

Іван Монолатій Місто без властивостей. Коломийська фуга Великої війни. – Лілея-НВ; 2014. – 224 ст.

Трагічна сторінка історії міста Коломиї – російська окупація Коломиї впродовж 1914 – 1917 років. Тут вперше введено чимало документів з історії російських окупацій Коломиї з Державного архіву Івано-Франківської області, Музею історії міста Коломиї, Головного архіву актів давніх у Варшаві та Австрійської національної бібліотеки у Відні.

Іван Монолатій. Вічний Жид з Коломиї. «Українець» Мойсеєвого визнання Яків Саулович Оренштайн. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2015. – 464 с.

Про одного із видатних своїх земляків, видавця української літератури, який немало прислужився  культурі та літературі Буковини зокрема, представлено в ще одній серйозній монографії.

Проте Івану Сергійовичу вдалося представити свого знаменитого земляка в цій книзі не стільки академічно, скільки оригінально і легко. Це вже блискучий талант популяризатора історичних видань – журналіста, краєзнавця, історика та політолога професора Івана Монолатія. «Головний герой цієї біографії Яків Оренштайн – син Народу Книги, дитина книгаря-комівояжера та єврейки-горянки. Його життя і праця пройшли в кількох державах — Австро-Угорській та Російській імперіях, Українській і Західноукраїнській Народних Республіках, Веймарській республіці, Другій Речі Посполитій і Третьому Рейху. За свою видавничу діяльність він став заручником російського окупаційного режиму, його оголосили шпигуном, звинуватили в політичній неблагонадійності та зраді державі. З ним боролися російська армія, австрійська розвідка, польська поліція і гестапо. Оренштайновий видавничий чин не залишив байдужими Симона Петлюру, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Євгена Коновальця, Андрея Шептицького. Він співпрацював з інститутами української еміграції, купував літаки для УНР, був дипломатичним радником і посередником між УВО та єврейськими міжнародними організаціями, підтримав ідею створення українського університету. Однак найбільше він спричинився до промоції української книжки в тогочасному світі як засновник і власник коломийської «Галицької накладні» та берлінської «Української накладні». Вже за свого життя Яків Оренштайн став живою легендою».

Нещодавно вийшла ще одна серія  книг про Коломию, вірніше це ТОВ «Discursus» започаткувало серію науково-популярних видань про Коломию у видавництві «Дискурсус».

Іван Монолатій Винайдення Коломиї. Від правіків до Весни народів. – Брустури: Дискурсус, 2023 – 192 с.

У науково-популярній формі автор подає історію Коломиї від найдавніших часів до середини ХІХ сторіччя, тут обґрунтовані найважливіші події в міській історії, які мають безпосереднє відношення до сучасного міста над Прутом – археологічні знахідки, літописна згадка, соціально-економічні та національно-культурні процеси, місце Коломиї у системі міжнародних відносин, історія християнських церков та їх парафіян, традиції міського врядування в часи магдебурзького  права, модерне мітотворення про Коломию, створення першого аматорського театру на Галичині, зародження української видавничої справи, відкриття гімназії, історія перших міських служб, етнічних громад міста тощо. Книжка містить понад 20 взаємопов’язаних міні-лекцій. Збереження пам’яті про унікальне поліетнічне минуле на прикладі такого міста як Коломия є вагомим завданням для сучасної історичної освіти й науки.

Іван Монолатій Творення Коломиї. Книга 2. Від Листопадового зриву 1918 р. до румунської і польської окупації 1919 р. – Брустури: Дискурсус, 2023 – 216  с.

Історична розвідка про ХХ століття в Коломиї. Зазначений період є складним і важливим для розуміння змін у місті, адже Перша світова війна знищила самоврядування та спільноту в цьому населеному пункті. Автор аналізує державотворчі процеси у місті, розглядає роль Коломиї у розбудові політичних інститутів, розповідає про особливість українсько-польських відносин на початку століття та демонструє, як Коломия набувала українських рис і витворювала свою ідентичність з розвитком волонтерських рухів, самоврядування, театру, освітніх осередків.

Іван Монолатій. Відкриття Коломиї. – Брустури: Дискурсус, 2024. – 272 с.

«Що треба зробити, щоб відкрити світові справжнє місто? Найперше, дати змогу приїжджати і від’їжджати з нього залізницею. Далі варто задуматися над зростанням ваги містян, творенням мережі власних інституцій – видавництв, шкіл, товариств, братств – разом із храмами і народними домами. А ще було б добре мати знаних людей-патріотів рідного краю, небайдужих до історії, культури, краєзнавства, які працюють вже сьогодні для майбутнього. При цьому не забуваймо й про розваги і відпочинок, що, зазвичай, приходять після доброї шкільної науки, фахової школи. Відтак кожне місто, що відкривається світові, а світ приходить до нього як добрий подорожній, знане не лише архітектурою, або виставками і музеями, а найперше своїми людьми. Вони, містяни, живуть і помирають, голосують на виборах, йдуть до війська, зводять пам’ятники. А відкриття Коломиї – це насамперед її український характер, що народився понад 150 років тому».

Кожне місто та його небайдужі мешканці можуть тільки мріяти про такі видання. Та що говорити – навіть значно більші міста не мають такої кількості видань про місто та його мешканців, як ті, що професор Іван Монолатій та його колеги- краєзнавці підготували та видали за ці роки ретельної і наполегливої праці.

За цей дуже вагомий внесок, за збереження історії краю, за збереження пам’яті про нього Іван Сергійович отримав належне пошанування від громади та влади міста Коломиї – звання «Почесний громадянин міста Коломиї», а його земляк, письменник Микола Савчук дуже влучно і справедливо назвав його «Феноменом коломийського краєзнавства».

На увагу також заслуговують нові та актуальні розвідки в наукових збірниках, матеріалах науково-практичних конференцій, в антологіях. Окрім власне видань, Іван Сергійович виступає упорядником, науковим редактором чи рецензентом, автором численних краєзнавчих статей та публікацій в різних ЗМІ.

Окрім того, в Коломиї започатковано історико-культурологічний проєкт "Коломийська бібліотека", в якій вийшло вже понад 40 випусків. Автор проекту відомий філателіст, директор Коломийського педагогічного коледжу Валерій Ковтун, який ним ретельно опікується. Книги з цієї серії ми отримали від автора – науковця та краєзнавця Богдана Волошинського.

Волошинський Б. Родина Біберовичів.- Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2021.- 192 с.

Це розвідка про долі представників двох поколінь знаної галицької родини артистів театру Біберовичів. Їхня артистична діяльність також пов’язана і з нашими чернівецькими театральними спільнотами.

Волошинський Б. Доля коломийського адвоката. Документальна оповідь про українського правника  доктора Олексу Коссака.- Коломия: Вік, 2020.- 32 с.

Волошинський Б. У борні за чужі ідеали. Документальна оповідь про Якова Білоскурського, коломийського гімназиста, професійного революціонера і генерала юстиції.- Коломия: Вік, 2021.- 64 с.

Це видання про аж надто складну, неоднозначну й контоверсійну постать Якова Білоскурського, учня Кирила Трильовського та Михайла Павлика, час активної праці якого прийшовся на революційні роки першої половини ХХ століття. 

Приємно відзначити, що Богдан Волошинський включив до своєї краєзнавчої розвідки і унікальне фото зустрічі письменниці Ольги Кобилянської мешканцями Коломиї в 1928 році. 

Ми представили тільки декілька видань про місто Коломию,  але дуже достойних і тих, що сьогодні вже є на полицях в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського і з ними можуть ознайомитись всі небайдужі читачі.

А оскільки як остання частина книг від Івана Сергійовича надійшла до бібліотеки нещодавно, то ми цілком зрозуміло вирішили, що це подарунок Анатолію Миколайовичу Добрянському до Дня народження, адже це ті подарунки, яким він був щиро радий за життя, а вже його талановиті і вдячні студенти завжди знали, чим потішити і подивувати свого Вчителя в цей день – доброю новою книжкою.

Повну картину наукових зацікавлень та видань професора Івана Монолатія можна дізнатися із трьох біобібліографічних покажчиків, які підготували його колеги науковці та працівники Івано-Франківської Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка. Оскільки коло наукових зацікавлень або «ділянки та обшир досліджень автора надзвичайно широкі – від студій над історією його рідного міста Коломиї» до історико-політологічних викликів на сьогодні, то професор надзвичайного Університету ім. Марії Склодовської-Кюрі Ігор Набитович назвав професора Монолатія «ученим ренесансного закрою», «який гідно представляє продовження традицій поважних наукових шкіл як з України, так і еміграційних»

Познайомитись із повним списком «Приватної бібліотеки Монолатія Івана Сергійовича» можна за посиланням:

http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/dosearch?page=ua/1473342079/1712057311

А ми щиро запрошуємо літературознавців, істориків, політологів, філософів, краєзнавців та шанувальників української культурної минувшини познайомитись з цими скарбами.

Колектив бібліотеки ім. А. Добрянського вдячний Івану Сергійовичу за надіслані книги в дарунок нашій книгозбірні.

Щиро зичимо Івану Сергійовичу успішного втілення всіх наукових і творчих проєктів та людських мрій та сподівань!

Іван Монолатій –історик, почесний краєзнавець України, член Національної спілки краєзнавців України, член Національної спілки журналістів України, Кандидат історичних наук, доктор політичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка.

 

Підготувала Леся Щербанюк