Творець модерну в Чернівцях: архітектор Йозеф Проске

Один із великої та відомої родини архітекторів Шпунів помістив на сторінках місцевої преси некролог, вірніше дуже зворушливий відгук на смерть свого друга і колеги Йозефа Проске під назвою «Архітектор Йозеф Проске. Слова пам’яті».

Тут немає звичної детальної біографії архітектора, як це було прийнято на той час. Як зазначив Шпун, його колега трагічно загинув напередодні свого дня народження – за декілька днів до свого 63-річчя, в квітні 1936 року. Оскільки перед цим спільно з Проске він зводив три великі будинки і дуже симпатизував йому як людині з делікатним характером і професіоналу, напередодні дня народження попросив у нього дозволу написати його творчу біографію і навіть фото. Та, коли вони вдвох їхали в досить віддалений район, на вулицю Florilor (нині вулиця В. Залозецького) здавати будинок, над яким вони разом працювали, Шпун з радістю повідомив другу, що хоче подати про нього статтю від імені колег-архітекторів, Йозеф з гіркотою, надривом і деяким епатажем відповів йому, що він швидше буде подавати некролог про його смерть. Чим дуже засмутив свого колегу, адже той знав про всі випробування, які лягли на плечі цього талановитого і надзвичайно працьовитого чоловіка. Там були і матеріальні проблеми та серйозні конфлікти із замовниками, хвороби і до того всього сімейні негаразди.

Незважаючи на це, цей чоловік збудував та спроектував безліч будинків для нашого міста та краю, з Чернівцями в нього пов’язані понад 30 років дуже активної та продуктивної праці, що він таки заслуговує, аби його ім’я повернути в це місто.

Наразі невідомо, чи вдалося Шпуну опублікувати повну біографію архітектора Йозефа Проске. Адже, досліджуючи творчість митця, дуже важливо знати де він народився, навчався і чию школу він наслідував вдосконалюючи майстерність.

Відомо, що Йозеф Проске прибув до нашого міста на межі століть, коли воно почало дуже активно розбудовуватись. На той час це був зовсім молодий амбітний чоловік, йому було близько 30 років і він поселився за адресою Dreifaltigkeitsgasse, 24 (нині вулиця Б. Хмельницького, 38). Це був прибутковий, красивий будинок для людей з високим достатком. Не дивно, що будучи архітектором, який і сам збудував стільки розкішних будинків, він був справжнім естетом і поселився в такому розкішному будинку.

Йозеф Проске був не лише талановитим будівничим та архітектором, а як свідчать документи, добре відчував виклики часу. Як дослідила мистецтвознавця пані Тетяна Дугаєва в своїй розвідці «Вільгельм Кемплер – архітектор, що дбав про художність забудови Чернівців» за сторінкам часописів того часу, саме: «на початку вересня 1908 року, будівельні роботи розпочала компанії "Salter & Proske"». 

За доволі короткий час він зміг збудувати для себе окремий приватний будинок по вулиці Neueweltgasse, 36 E (нині ріг вулиці Тараса Шевченка, 56 та Фучика, 1), яка тоді активно забудовувалась і там мали власні помешкання або ж винаймали його колеги-архітектори та науковці. Про цей факт свідчать адресні книги за 1914 рік. Правда, як для людини з достатком, це доволі скромний маєток. Але очевидно, що тоді це була досить симпатична вілла, можливо, що й із садом та подвір’ям. На той час там майже всі будинки були збудовані в такому стилі. Навіть із зміною влади архітектор Йозеф Проске залишився в нашому місті жити у власному будинку, адже місто продовжувало активно розвиватись і потреба в професійних архітекторах тільки зростала. Правда, на 1927 рік вулиця вже змінила назву на Marasesti, 36 ^а.

Нам залишається назвати хоча б деякі дуже знакові споруди, які були і залишаються гордістю міста, його мешканців і визначають архітектурне обличчя центру Чернівців, і які проектував та збудував дуже працьовитий, але душевно вразливий архітектор Йозеф Проcке.

Насамперед, це візитівка віденської сецесії нашого міста – Дирекція ощадних кас 1900-1901 років, яку ми знаємо як Чернівецький художній музей. Як зазначають в Енциклопедичному виданні «Звід пам’яток історії та культури України. Чернівецька область» найретельніші дослідники Ігор Сьомочкін та Марія Никирса про будівництво першої візитівки віденської сецесії: «На початку липня 1899 оголошено результати конкурсу на кращий проект споруди Буковинської ощадної каси у Чернівцях. Таким чином, Губерт Гесснер отримав перше державне замовлення на спорудження новобудови у стилі сецесіон, яка зробила його знаменитим. При підведенні підсумків конкурсу також визнали необхідність доопрацювання проекту-переможця із залученням архітектора Морґенштерна. Представником Г. Ґесснера у Чернівцях став архітектор Йозеф Проске. Будівельні роботи розпочалися одразу після оголошення результатів конкурсу. Восени 1899 споруда уже була підведена під дах. Попередньо планувалося завершити будівництво до кінця жовтня-листопада 1900 р., до 60-літнього ювілею Буковинської ощадної каси. Проте внутрішні роботи, участь в яких приймав видатний художник Буковини Микола Івасюк, тривали два роки і завершились тільки наприкінці 1901 р». Як зазначає архітекторка Лариса Вандюк «Йозеф Проске у 1911 році реконструював приміщення у правій частині партеру» (нині приміщення кафе-книгарні "Literaturbank").

Два найелегантніші готелі історичного середмістя – це Bristol Hotel (готель Брістоль) та Gottliebhotel (готель Готліб) також збудував вже тоді модний і знаменитий  Йозеф Проске.

Серед зведених ним споруд – елегантна сецесійна будівля Залізничного Вокзалу (1907-1909 роки), яка на сьогодні залишається чи не єдиною збереженою в автентичному вигляді будівлею вокзалу в Європі.

Він також керував перебудовою знаменитого Mathildenhat (дому Матільди, або, як називають його чернівчани, -  Пасажу), на якому встановлена дата перебудови 1900 рік (архітектор Макс Моргенштерн).

Єдину в Чернівцях споруду навчального закладу, будинок дівочої гімназії, яку ми знаємо як ювілейну гімназію на вулиці Лесі Українки, у стилі модерн спроектував і збудував також Йозеф Проске.

Архітектор Проске є одним із авторів ритуальної споруди Бейт-Кадішим (Будинок прощання) на єврейському кладовищі в «Історико-культурному заповіднику «Кладовища по вул. Зеленій». Він був не тільки прогресивним архітектором, але і будівничим назагал, який користувався при будівництві споруд найновішими технологіями. Зокрема, як зазначено на сайті Наукового центру Іудаїки та Єврейського мистецтва ім. Ф. Петрякової, при спорудженні ритуальної споруди Бейт-Кадішим (Будинок прощання): «Купол був зроблений Юзефом Проске - це був відомий місцевий будівельник, і він зробив цей купол за абсолютно новою на той час в Чернівцях і не тільки, технологією - так званою французькою технологією цілісного лиття із залізобетону. І вийшла така історія, що міський архітектор не приймав цю будівлю, не погоджувався прийняти будівлю в експлуатацію, тому що він не знав цієї технології і не вірив, що вона буде функціонувати, тобто стоятиме, і купол буде надійним». Правда, як показав час, сама будівля з часом таки зазнала руйнувань, оскільки там був склад будівельних матеріалів в радянський час, а от купол зберігся й до сьогодні в досить доброму стані.

Мав він і стосунок до спорудження Єврейського народного дому: «Будівельні роботи здійснювалися місцевими підприємцями: будівельні компанії Соломона Зальтера та Йозефа Проске займалися бетонними роботами».

В Чернівцях він збудував також найбільший млин, кілька цегельних заводів, військові продовольчі склади, дім для людей, які погано бачать та інші необхідні на той час будівлі. Не згадуючи про те, що архітектор спроектував і збудував безліч знаменитих прибуткових будинків в нашому місті.

Чимало споруд він звів і на Буковині. Так за його проектом було збудовано костел в селі Задубрівка, римо-католицьку церкву та Ратушу в Сторожинці, цукровий завод в Лужанах, залізничні мости біля Сірету, Опришен та Чудеї, фабрику скла в Путні для родини Фішерів, тютюнову фабрику в Заболотові, паперову фабрику в Дяківцях, суконну фабрику та цегельний завод, млини у всіх куточках Буковини.

Це тільки частинка з творчої ретельної багаторічної праці архітектора Йозефа Проске (Прошке, Proske). Небайдужі дослідники та краєзнавці ще привідкриють не одну вартісну сторінку його діяльності.

Звичайно, без документів зараз важко однозначно сказати, які споруди він проектував, а в будівництві яких брала участь компанія «Salter & Proske», але то, що в нашому місті за 37 років ретельної праці він залишив дуже поважний слід, то безсумнівно. Адресні книги зазначають його як Stadtbaumeister(а) тобто міського архітектора. Список архітекторів Чернівців за 1935 рік також подає його ім'я як архітектора.

Адже він збудував стільки монументальних споруд, що його ім’я тепер назавжди пов’язане з нашим містом. Як писав про нього Шпун, він «…завжди був чесним і прямим по життю, боровся з усіма негараздами, поки негаразди не стали сильнішими за нього. Благородна людина, яка була взірцем і окрасою цілеспрямованої праці та сумлінного виконання обов’язку, пішла з цього світу».

Нам залишається тільки зберегти ту спадщину, яку залишив архітектор Йозеф Проске…

Висловлюємо слова щирої вдячності мистецтвознавиці пані Тетяні Дугаєвій та краєзнавиці Олені Карпенко за надані матеріали з тогочасних періодичних видань.

Фото з приватної колекції Едварда Туркевича, відкритих інтернет-джерел та сучасні фото - Теленько Катерини. 

Підготувала Леся Щербанюк