14-03-2025

Дарунок від Краєзнавчого музею

Нещодавно фонди Муніципальної бібліотеки поповнило ще одне краєзнавче поважне наукове видання – подарунок від музейників, за який ми щиро вдячні колективу Чернівецького краєзнавчого музею та його директорці Оксані Василівні Ротар.
 
Щорічник Чернівецького обласного краєзнавчого музею / відп. ред. О. В. Ротар. – Чернівці : Друк Арт, 2024. – Вип. 9 (2024). – 480 с.
 
Оскільки в музеї буковий край представлений цілісно завдяки великому колективу науковців, то й вісник містить розділи про найрізноманітніші аспекти життя краю. Виявляється багаті музейні скарби мають ще багато прецікавих таємниць, які наукові працівники продовжують відкривати по-новому.
 
Перший розділ з короткою назвою «Природа» подає доволі ґрунтовне дослідження науковців ЧНУ ім. Ю. Федьковича Алли Токарюк, Оксани Романюк та Олександра Хабайла під назвою «Рослинний покрив парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення „Садгірський”» (м. Чернівці, вул. Івана Підкови, 11). Це один з найстаріших парків на Буковині, який було закладено впродовж 1840-1850-х років. Він займає площу 7, 3 гектари. Флора судинних рослин парку «Садгірський» представлена 223 видами. Для фахівців представлена таблиця-визначник цих рослин. Саме тут був розташований родинний маєток-палац баронської родини Теодора фон Мустяци. Детальніше про це можна прочитати в статті.
 
Про один із двох видів роду у фауні Європи і єдиний в Україні з красивою і навіть дещо романтичною назвою «Вогнетілка-русалонька (Pyrrhosoma nymphula) на Буковині» ви дізнаєтесь у статті Назара Смірнова.
 
Є тут статті і про жабку прудку з Національного природного парку «Вижницький» та  про комаху бабку із національного природного парку «Деснянсько-Старогутський».
 
У щорічнику представлені й інші дослідження з життя навколишньої природи, знахідки занесених до Червоної книги України земноводних, плазунів і ссавців Чернівецької області.
 
В розділі «Історія» представлені цікаві і малознані сторінки з історії України та букового краю насамперед. Про серйозність розвідок свідчить перелік таких професійних науковців, як Ігор Піддубний, Михайло Чучко, Ігор Жалоба, Дмитро Танащик, Микола Глібіщук, Андрій та Тетяна Мінаєви та інші науковці музею та університету.
 
В розділі «Археологія» розвідку про нові знахідки на території Хотинської фортеці та статтю під назвою «У тіні часу» про сонячні годинники представив молодий науковець Микола Ільків.
 
Не оминули провідні автори й питання народознавства, літератури та мистецтва та поділилися досвідом в галузі вивчення музейної справи.
 
Належну увагу заслужено приділено постаті Ольги Кобилянської. Це і дослідження професорки Лідії Ковалець «Ольга Кобилянська та Євгенія Ярошинська у просторі своїх епістолярних діалогів». Це дуже важливе й зворушливе, листування двох буковинських письменниць того часу. З 11 збережених і доступних на сьогодні листів «панни Ольги» до панни Гені» і навзаєм вони постають не стільки великим письменницями, скільки дуже переобтяженими щоденними клопотами та працею жінками. Хоча, звісно, Євгенія Ярошинська розуміла ту висоту літератури, на якій заслужено була панна Ольга. Але вона їй так щиро писала: «Ах, панно Ольго, як я хотіла б вже з Вами побачитися та поговорити, мені здаєся, мене ніхто так добре не розуміє, як Ви». А вже «…обопільне шанобливе й із великої літери «ви» у мовленні обох – близьких за віком та духом єдиних на той час на Буковині українських письменниць» подає нам чудесний зразок шляхетного спілкування.
 
Без перебільшення, багато цілковито нових сторінок з біографії Ольги Кобилянської та її родини відкриває розгорнута розвідка багаторічного завідуючого Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської Володимира Вознюка – «Родина Кобилянських. Сучасні акценти». На основі нових архівних даних, окремих розвідок з життя Ольги Кобилянської та всіх членів її родини, які для неї були дуже важливими і дорогими, Володимир Оксентійович представив нові біографічні дані про походження батька письменниці – Юліана Яковича Кобилянського. Детально поданий родовід всіх членів великої родини Кобилянських та їхніх нащадків аж до сьогодні – більшість з цих даних були або мало відомими або й зовсім незнаними для небайдужих дослідників життя і творчості Ольги Юліанівни Кобилянської.
 
Також тут подана публікація науковиці меморіального музею Ростислави Бродської «Значення Остапа Луцького в житті Ольги Кобилянської».
 
Безперечно, що всі краєзнавці та екскурсоводи не оминуть увагою публікацію відомого дослідника таємничих Чернівців. Науковець Віталій Коржик відкрив для нас «Підземні ходи Чернівців», адже всі часто хочуть прогулятися саме таємничими чи то підземними Чернівцями. Разом із учасниками Чернівецького спелеоклубу «Троглодит» ми пройшлися і цими таємничими ходами. Очевидно, це перша серйозна наукова розвідка на цю тему. Звісно, на відміну від екскурсоводів, які мають тенденцію все опоетизовувати, Віталій Павлович, будучи науковцем, в результаті багаторічних досліджень і спираючись на архівні матеріали, представив дуже цікаву і розлогу розвідку про таємниці, які заховані під землею. Направду вони дуже цікаві і вартісні.
 
Отже, «За виявленими даними, під Чернівцями існують принаймі три системи підземних ходів: старі (ХVІІ –ХІХ с.) у нижній, «єврейській» частині міста, нові (ХІХ- початок ХХ ст.) у старій центральній частині міста та на Горечі».
 
 
Тут не брались до уваги дренажні протизсувні та каналізаційні галереї, які були створені в радянський час і багато років виконували роль таємничих підземних ходів.
 
В ті далекі середньовічні часи місто не мало військових укріплень і за багатовікову історію його нищили більше 10 разів всі загарбники, які проходили через наше місто. Тому багатші мешканці центру міста, який тоді розташовувався в районі нинішнього кварталу вулиць Сагайдачного-Синагоги, мусили самі дбати про захист від несподіваних нападників, про те, де би можна було швидко заховатись або перебратись в більш захищене місце. От саме такі галереї і були віднайдені в цьому давньому кварталі в результаті обвалів ґрунтів або під час проведення комунікацій. Саме під час газифікації міста «на глибині 1, 3 метра розкрите склепіння кам’янистого підземного ходу висотою 1, 4-1,5 м. Хід йшов з вулиці Б. Хмельницького на вулицю Синагоги під будинки. Дно галереї було сухе, тобто вона не призначалась для каналізації». І тут же далі «Основний канал по нинішній вулиці П. Сагайдачного біля Нижнього (Єврейського) ринку має параметри 2, 86 м ширини та приблизно 3 м висоти. Свідченням надійності їхньої будови є відсутність провалів протягом усієї історії їхнього існування». Науковець робить припущення , що «підземні ходи, ймовірно, існують у районі середньої школи № 14».
 
 
На цілком окрему таємницю заслуговує ще один факт з історії підземних ходів: «У 1975 році, в будинку на розі вулиць Є. Гакмана-Головна-М. Гоголя проводився ремонт. Будівельники в одному з підвалів виламали старі зачинені двері і потрапили в якийсь хід. Скоро по ньому прибігли охоронці з тюрми, що на Соборній (Радянській) площі, оповіщені, по-всьому, сигналізацією… при румунах у цьому будинку розміщувалась сигуранца (таємна державна поліція), яка водила ув’язнених на допити (в австрійські часи тут розміщувалась крайова жандармерія)».
 
Не можна оминути увагою і романтичні чутки про підземний хід від будинку Чернівецької обласної державної адміністрації (колишній Палац юстиції або Будинок з левами) до Соборної площі.
 
Ходили також чутки, що підземні ходи виявлені на вулиці І. Франка, де зараз зведено готельний комплекс; частими були провали по вулиці Вокзальній; виявлені підземні галереї в районі Горечі, де знаходиться монастирський комплекс, але все це потребує ще ретельніших досліджень. Не обійшов увагою автор й існування підземних ходів від Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації до нижнього міста та до університетського парку. Звісно, небайдужі читачі зможуть детальніше «пройтися» підземними коридорами Чернівців разом з Віталієм Коржиком. Зрозуміло, що ця тема відразу обростала самими найдивовижнішими легендами та здогадками. Хоча сподіваємось, що після таких прецікавих відкриттів з підземного життя Чернівців буде написаний ще не один пригодницько-детективний твір.
 
 
Завершують цей том короткі повідомлення, огляди та рецензії, хроніка нових видань та музейних знахідок.
 
Зрозуміло, всі публікації готували професійні науковці музею та ЧНУ ім. Ю. Федьковича, тому всі вони покликались на серйозні наукові джерела, список яких завершує кожну публікацію.
 
Видання стане в нагоді як науковцям різних галузей, вчителям, так і краєзнавцям та чернівчанам, котрі не втомлюються відкривати для себе рідне місто.
 
Тішить той факт, що це видання має і електронну версію і з цим Щорічником можуть ознайомитись всі небайдужі читачі та науковці на офіційному сайті ЧОКМ у рубриці «Щорічники»  – https://regmus.cv.ua/page/annual.
 
Видання здійснене за підтримки Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації у рамках Регіональної програми розвитку культури на 2023-2025 роки.
 
 
Підготувала Леся Щербанюк