28-05-2025

Дарунок чернівчанам у Всеукраїнський день краєзнавства

Сьогодні на календарі свято, яке ніколи гучно не відзначають і, заради справедливості, не так часто згадують, – Всеукраїнський день краєзнавства.

Цьогоріч виповнилося рівно 100 років, як було прийнято рішення його відзначати.

Саме 28 травня 1925 року в Харкові відбулася Перша Всеукраїнська конференція з краєзнавства. Від цієї дати ведеться відлік краєзнавчого руху в Україні, який нині охоплює всі куточки держави. Він мав благородну і дуже відповідальну місію – організувати дослідників історії, популяризувати та зберігати історичну, архітектурну і культурну спадщину українського народу, залучати до вивчення та пізнання історії рідного краю, рідної вулиці чи навіть будинку всіх мешканців міста чи села, але насамперед дітей та юнацтво, бо саме так вони в майбутньому будуть пишатися і берегти той простір, в якому проживають.

До краєзнавчих досліджень долучаються випускники факультету історії та географії різних років, які працюють в освітній та науковій галузях, популяризують історію, культуру, мову, звичаї і традиції українського народу, репрезентуючи практичні здобутки у цьому напрямку; займаються питаннями збереження історико-культурної спадщини, реєстрації зруйнованих та пошкоджених пам’яток української культури, безпеки музейних, бібліотечних збірок та колекцій, розширюють просвітницьку діяльність.

Краєзнавство – явище дуже давнє. Першою українською краєзнавчою працею вважають «Повість минулих літ», а її автора – ченця Києво-Печерського монастиря Нестора – першим краєзнавцем.

Краєзнавці – професійні історики. Вони мають добру фахову підготовку і пишуть свої наукові розвідки, спираючись на архівні та інші документальні джерела. А є також краєзнавці за покликанням, які працюють в різних галузях, часом і далеких від науки. Вони мають одну перевагу – можливість присвятити дослідженню скарбів рідного міста кожну вільну хвилину, весь свій час, всі свої знання.

Є своє коло дуже небайдужих краєзнавців і в Чернівцях. Вони не втомлюються досліджувати історію будинків, архітектурних стилів та їх унікальних елементів, адже Чернівці, безперечно, є енциклопедією з архітектури. Дослідники намагаються привернути увагу як фахівців, так і міської влади до збереження найбільшої цінності міста – архітектурної забудови. І не тільки в його історичному середмісті. Їхнє пильне око помічає всі вартісні споруди, кожен автентичний елемент, кожен штрих, який і є тією збереженою візитівкою. Хоча мабуть варто сказати, що кожен чернівчанин, якому небайдуже рідне місто та збереження його автентичності, може вважати себе краєзнавцем.

Звісно, щоб розуміти деталі, доводиться дуже ретельно шукати, досліджувати архітектурну стилістику і кожен елемент самостійно. Для цього треба перегорнути неймовірну кількість книг та електронних ресурсів. В цій галузі дуже важливі розвідки, дослідження. Якщо сусідні міста вже давно мають десятки як науково-популярних, так і фахових видань з історії рідного міста, то в Чернівцях доводиться шукати інформацію по зернинці, щоб знати більше про них та мешканців, які тут сформували, збудували і зберегли місто, яким до сьогодні захоплюються всі гості, особливо якщо вони в нас вперше. Проте чернівчани, які дуже люблять своє місто, не втомлюються відкривати для себе і для всіх нас невідомі історії.

Особливою гордістю кожного дослідника краєзнавчі книги про історію, науку, культуру, мистецтво, музику, літературу рідного міста, його вулиці та будинки. Особливе хвилювання викликають видання, що містять спогади людей, які жили тут колись і які живуть сьогодні, які творили, творять і плекають його ауру, адже Чернівці є унікальним зразком урбаністичного середовища з неповторною атмосферою, що формувалося на «пограниччі культур і народів».

Ще донедавна як в екскурсоводів, так і в книжкових магазинах був не дуже багатий вибір книг про Буковину та місто Чернівці. Щоб виправити цю ситуацію у Чернівецькій міській раді багато років обговорювали ідею виділення коштів на книги про місто та його історію. В 2014 році за ініціативи та сприяння двох небайдужих чернівчанок – Ірини Вишневської та Оксани Меленко, була прийнята «Чернівецька міська програма підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського на 2014-2019 роки». Головною метою Програми стало поширення всебічної інформації про місто Чернівці, популяризація культурної спадщини, формування позитивного і привабливого іміджу міста, а також підтримка сучасних авторів і видавців, створення сприятливих умов для розвитку книговидавничої сфери. І найважніший пункт, без якого всі хороші задуми залишаються тільки добрими мріями – на проєкт були виділені суттєві кошти.

Реалізація Програми розпочалась в 2016 році і за три роки вийшло друком понад 20 вартих уваги книг. Власне, це був короткий період, можна сказати Ренесанс в книговиданні краєзнавчої літератури про Чернівці та їхніх мешканців. Детальніше з книгами можна ознайомитись за посиланням: http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1101221

Вдячні всім, хто взяв на себе дуже непросту, але достойну місію – відкриття і продовження проєкту «Програми підтримки книговидання імені Антона Кохановського». Зичимо Вам креативних і небайдужих авторів, тільки цікавих і вартісних книг, терпіння та мудрості! І хай втіхою для всіх буде те, що Ви залишаєте для нащадків непроминущий духовний скарб рідного міста – Книгу!

Карантин та війна внесли свої корективи і програма книговидання була призупинена. Тільки в 2024 були виділені кошти на її продовження. І саме за сприяння Чернівецької міської програми вийшла дуже вартісна і давно очікувана книга.

Никирса М. Д. Чернівці : документальні нариси з історії забудови міста. Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2024. – 424 с. + 32 с. іл.

Авторкою книги є відома архівістка, авторка та співавторка наукових видань з історії Чернівців Марія Дмитрівна Никирса. Програмовим вступом до цього видання вона взяла статтю чернівецького архітектора Йозефа Ленера «Міркування про чернівецьку архітектуру». Процитуємо деякі думки з неї, які характеризують архітектурну стилістику міста:

«… сама природа спряла мальовничій та динамічній забудові. Низки будинків на терасах, один за одним, піднімаються вгору. Природа, незвичне завершення вулиць впадає в око. Ансамблі архітектурних споруд надають місту особливої привабливості.

Картина міста – це обличчя культури його мешканців».

Для зручності читання книжка поділена на 10 розділів. До першого розділу «Адміністративні споруди» віднесено 13 розвідок про найважливіші для повноцінного життя міста державні інституції, як от споруда Міської ратуші, Буковинська крайова управа, Палац юстиції, Фінансова дирекція Буковини, Буковинська ощадна каса, Буковинський поштамт та інші.

Наступний великий розділ представляє «Освітні установи та навчальні заклади». В Чернівцях освіті завжди приділяли належну увагу і вкладали дуже великі інвестиції в будівництво та відкриття як державних, так і приватних освітніх установ. Свідченням цього є історія побудови та відкриття майже 40 вищих та середніх навчальних закладів.

Дуже важливе значення для кожного чернівчанина завжди мав той факт, наскільки справно працюють комунальні установи. Як шанованому багатолітньому бургомістру Антону Кохановському вже в поважному віці разом із своїми помічниками вдалося в останнє десятиліття ХІХ століття запровадити в місті всі ознаки цивілізації, як от світло, воду, пожежну безпеку та інші блага культурного європейської столиці, представлено в розділі «Комунальне господарство».

Чернівці завжди зберігали статус міста на перетині культур та цивілізацій. І такими залишаються до сьогодні. В нас зведено 6 Народних домів та 7 споруд для різних товариств. Про історію їхньої побудови, відкриття та культурологічну роботу йде мова в розділі «Народні доми, товариства».

Здоров’я чернівчан також стояло на чільному місці для місцевої та крайової влади. Про зведення медичних установ ви можете дізнатися більше в розділі «Медичні установи».

Звісно, що місто могло претендувати на звання європейського, коли в ньому були: театр, Будинок музичного товариства, Промисловий музей та інші важливі культурні установи. Про побудову цих споруд, які до сьогодні є предметом гордості чернівчан, більше в розділі «Заклади культури».

Наше місто та край завжди були багатонаціональними та багатоконфесійними. Про це свідчать величні культові споруди з банями та хрестами на них в історичному середмісті Чернівців. І, звісно, гордістю міста була, є і буде Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, що відмітив і Йозеф Ленер:

«Резиденція – це підґрунтя культурного значення нашого міста в архітектурному плані. Введення споруди в ландшафт шукає подібності в архітектурі, і якщо брати до уваги час, коли Главка подарував нам цю споруду, то в Європі тогочасні зодчі були прихильниками не зовсім благополучної еклектики. Ми маємо визнати генія, який підняв наше місто до їхньої слави. Ця могутня споруда з неоштукатуреної цегли, з її фронтонами, зубцями, невеликими баштами, високими дзвіницями назавжди залишиться символом нашого міста і ми маємо цим втішатися. Унікальний архітектурний задум, а не банальне поєднання елементів західного чи східного стилю, північного чи південного, зливаються у цій споруді у цілковитій гармонії, це альфа і омега нашого міста і нашого краю…

За цією спорудою можна спостерігати з різних точок міста до безкінечності, чи то з Роші, чи з рівнини річки Прут, чи то з Монастириської чи з вулиці Польової. Ми бачимо цей червоний самоцвіт через соковиту зелень Чернівців, які потопають в садах».

У виданні, в розділі «Культові споруди» представлена історія зведення 27 найвеличніших і найцікавіших в архітектурному вираженні духовних храмів Чернівців.

В розділі «Пам’ятники» подано історію зведення пам’ятників, які були окрасою міста свого часу.

Гості міста, які знаються на архітектурі і вперше приїжджають до нашого міста, захоплено відкривають для себе цікаві будинки, архітектурні ансамблі чернівецьких вулиць, забудовані в австрійський та міжвоєнний період. Зрозуміло, що це авторські проєкти професійних архітекторів та будівельників. Проте інформації про більшість з них, окрім деяких споруд, майже не було. І тільки Марія Дмитрівна взяла на себе відповідальність підняти сотні архівних документів та періодичних видань тих часів, перекласти тексти з німецької та румунської на українську мову і представити їх всім небайдужим дослідникам і чернівчанам назагал.

Останні два розділи, які викликали непідробний інтерес і на які вже давно з нетерпінням чекали всі місцеві краєзнавці, – це «Приватна забудова» та «Вони будували Чернівці. Біографічні нариси». Та, власне, не буде перебільшенням сказати, що всі небайдужі дослідники Чернівців саме з цих розділів почали знайомство з книгою.

Адже тут є історія побудови головних готелів та банківських споруд, «Будинку Матильди», цілковито розвінчений міф про «Будинок-корабель», історія приватних помешкань Леона Крауса, Вільгельма Тіттінґера, Ноймана Вендера, Юліуса Бохнера та родини скульпторів Москалюків. Не оминула дослідниця увагою і будинок шановного бургомістра Антона Кохановського, в якому він мешкав з великою родиною і який нині знаходиться за адресою Центральна площа, 5:

«Будинок вражає масивністю та монументальтністю, що власне, зрозуміло, оскільки автором проєкту перебудови у 1895 році був місцевий інженер Франц Віктор Фрьошль. Фасад будинку став тоді окрасою площі Ринок. Таким він залишається і дотепер.

Будинок обслуговували 6 слуг, серед яких були бонна, покоївка, куховарка, кучер та інші слуги. Управитель будинку – Іоахим Сеґаль».

На особливу увагу заслуговують біографічні нариси про архітекторів та будівельників, яких є 64. Це їхніми талантами, їхніми стараннями та професіоналізмом Чернівці набули європейського вигляду. А сучасникам та наступним поколінням залишається одне, але також дуже непросте завдання – зберегти ці архітектурні скарби. І це видання стане в добрій нагоді.

Книга вийшла у видавничому домі «Букрек».

Вона буде необхідним виданням для будівельників та архітекторів, які готують історичні довідки при реставрації споруд та приватних помешкань чернівчан. Звичайно, що документальними даними скористаються історики, мистецтвознавці, літературознавці та інші науковці, які досліджують життя Чернівців та їх мешканців. А для краєзнавців та екскурсоводів це настільна книга для «прочитання» імен архітекторів та власників як добре відомих, так і менш відомих будинків. А подані документальні архівні дані, давні та сучасні адреси будинків допоможуть краєзнавцям більш правильно визначати та відкривати нові сторінки історії міста та чернівчан.

Марія Дмитрівна Никирса – українська архівістка, краєзнавиця, перекладачка, науковиця. 1975 року працювала в Державному архіві Чернівецької області, З 1982 і до 2005 року очолювала відділ інформації, публікації та наукового використання документів. За значний внесок у розвиток краєзнавства України та популяризацію джерел з історії рідного краю отримала подяку від Всеукраїнської спілки краєзнавців України. Лауреатка муніципальної премії імені Антона Кохановського.

Колектив Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського щиро вітає всіх невтомних дослідників міста Чернівці з красивим і почесним святом – Всеукраїнським днем краєзнавства.

Щиро бажаємо всім краєзнавцям, «зберігачам історії» зустріти разом день нашої Перемоги! Нехай всім Вам вистачить сил та здоров’я, щоб з подвійною енергією та жагою до нових пошуків знову поринути у краєзнавчу діяльність на благо нашої України, щоб продовжити Вашу почесну місію у справі популяризації знань з історії рідної вулиці, рідного міста, рідного краю, в збереженні історичної та культурної спадщини України!

Для нас важливо, аби історія міста у подіях і людях не загубилася у часі, тому вивчаємо, збираємо, поширюємо знання.

Дякуємо всім, хто не втомлюється кожного дня відкривати і закликати всіх причетних і небайдужих до збереження «маленького міста – з великим серцем»!

Підготувала Леся Щербанюк