В Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася чергова зустріч з професором Сергієм Пивоваровим, який люб’язно погодився вести в нашій книгозбірні свій проєкт. Оскільки науковець все життя досліджує прадавні сторінки історії, то зрозуміло, що бесіда була про давні часи. І темою зустрічі були:«Археологічні штрихи до минулогостолиці Буковини:історія людських осель на території міста Чернівці та околиць».
Це довгоочікувана розмова, на яку зібралися в основному професійні історики: музейники, архівісти, екскурсоводи та краєзнавці, аби почути від Сергія Володимировича достовірні факти з історії Чернівців.
Щоб доповнити нашу бесіду документами та фактами, які віками були заховані в сховищах і надійно зберігалися під метрами землі, професор Пивоваров підготував презентацію, з якою ви вже можете ознайомитися на нашому YouTube-каналі. Сергій Володимирович люб’язно дозволив записати її, щоб всі небайдужі до рідного міста могли зануритись в давнину і з гордістю пройтися тими дорогами, якими ходили його прадавні мешканці.
Разом з Сергієм Володимировичем присутні повернулися, як в машині часу, в минуле. Перегорнемо і ми хоч трішки сторінки історії давніх Чернівців та їх мешканців.
Як професійний науковець професор в своїх дослідженнях та оцінках опирається на артефакти, тобто ті документи, що були знайдені науковцями-археологами, які в різні часи досліджували Буковинський край та місто Чернівці зокрема.
Він з вдячністю згадав своїх попередників в доволі непростій галузі археології, адже це все ж таки не кабінетна наука. Останні понад двісті років в нашому краї працювали і намагалися повернути багатовікову історію такі знамениті історики як Раймунд Кайндль, Карл Адам Ромшторфер, а вже пізніше Борис Тимощук, який став вчителем для Сергія Володимировича. Також Борис Онисимович був мудрим наставником для таких своїх талановитих учнів як Любомир Михайлина, Олександр Масан, Ігор Чеховський, які зрештою стали його відданими послідовниками в дослідженні історії рідного краю.
Отже, в районі Чернівців було відкрито понад 100 археологічних пам’яток різних періодів життя наших предків, починаючи від таких знарядь праці як кам’яні сокири.
Перші знахідки сягають давнини 40-10 тисяч років тому і виявлені біля стоянки в районі Садгори та Роші. Дещо пізніші палеонтологічні знахідки, які відносять до цього періоду були знайдені в Ревно та Біла, а також на території сучасних Чернівців в районі Клокучки та в кар’єрі на вулиці Кармелюка. Пам’ятки доби пізнього палеоліту виявлені (знайдені) в Чернівцях та околицях міста.
В добу енеоліту наші пращури пережили дуже значні зміни в природі, через пониження рівня води в річці Прут та розлиття правого берега річки, адже в ті прадавні часи життя людей цілковито залежало від річок.
В часи трипільської культури умови для життя були значно сприятливіші, про що свідчать пам’ятки культури. Територія міста вже дуже щільно заселена. Чернівчани розселились в Ленківцях, Верхній Калічанці, Горечі, Клокучці, Новій Жучці, Рогатці, Рогізні, Роші, Цецино (поселенні і городищі), Чорнівці, Коровії.
Наступним був бронзовий вік – це ІІ тисячоліття до н.е. Всі околиці міста були заселені давніми мешканцями, про що свідчать пам’ятки бронзового та ранньозалізного віку.
Ще одним підтвердженням існування давніх культур на території Чернівців стала досить сумна подія – зсув ґрунтів в районі тодішніх вулиць Одеської та Барбюса в 1996 році. Науковці-археологи не пропустили такої нагоди «прочитати» давні сторінки історії міста. Перед ними постали культурні шари від часів голіградської культури фракійського гальштату до пізнього Середньовіччя. Найдавніші шари представлені рештками ям, рову та чорнолощеною керамікою. Ці «документи» відносять до ХІ –VІІ століть. Це дозволило нашим історикам стверджувати, що «Чернівці є сучасником Риму». (Рим засновано 753 року до н.е.). Тому дещо міфологічна фраза, що «Чернівці – то є Рим на Пруті» таки має під собою наукове обґрунтування.
На території Чернівців представлені і пам’ятки пізніших археологічних культур:
·Скіфської – VІІ-ІІІ ст. до н. е., артефакти на території Клокучки, Роші, старої Жучки, Чорнівки;
·Поєнешти-Лукашівської – ІІІ-І століття до н.е., представлена на Роші та в Чорнівці;
·Липицької – залізна доба, І – поч. ІІІ ст. н .е., представлена на Рогізні та в Чорнівці.
Значно відоміша черняхівська культура ІІ – першої половини V століття, яка представлена на території Рогізни, Старої Жучки, Чорнівки. Археологічна культура Карпатських курганів представлена на Верхній Калічанці, Рогатці, Роші, Горечі, Коровії. Очевидно, що в Рогізні та Чорнівці, які розташовувались на великому Берладському шляху, торгове життя було активніше. Про це свідчать уламки амфор, пряслиця і така важлива міжнародна валюта того часу, як римські імператорські денарії.
Слов’яни поселились на Буковині в другій половині V-VІІ ст. н. е., про що свідчать керамічні горщики з магічними знаками Празько-Корчакської культури, знайдені на Горечі, Клокучці, Ленківцях, Рогізні, Старій Жучці, Новій Жучці, Садгорі.
Пізніше, в VІІІ–Х ст. знайшла поширення райковецька культура, яка представлена на карті Чернівців дуже щільно і характеризувалася наявністю кераміки і металевих виробів. Саме на цей період припадає виникнення Ревнянського та Рідківського городищ та поселень.
В цей період слов’янські племена ще в деяких середньовічних джерелах згадують як білих хорватів. З кінця Х століття починаються походи київського князя Володимира на хорватів, що значно вплинуло на картину заселення краю слов’янами.
На ХІ ст. відомі городища в Ширівцях та декілька поселень в Графській поляні на Цецино, Чорнівці та Горішніх Ширівцях.
Цілком нова епоха поселень почалась в ХІІ – першій половині ХІІІ ст. Це були роки правління Ярослава Осмомисла (1152-1187). Вздовж ріки Прут проходила Берладська дорога, тому виникло повноцінне городище й декілька поселень, наприклад, знамените Ленківське поселення яке згодом стало давньоукраїнським містом.
Йому очевидно найбільше пощастило, адже його ретельно досліджували науковці понад 200 років, починаючи від 1774 року. Сергій Володимирович підкріпив ці пошуки численними артефактами: предметами побуту, знаряддями письма, православними хрестами і, звісно ж, монетами різних часів. Пізніше історія внесла свої корективи. Ленковецьке городище було знищене, але люди очевидно вже звикли до цих земель, тому переселилися на правий берег річки Прут і так появилось поселення, яке ми сьогодні з гордістю називаємо містом Чернівці.
Не обійшов своєю увагою Сергій Володимирович і тему Цецинського городища, порушив питання походження назви міста Чернівці – від різних трактувань народної етимології і до наукового обґрунтування.
На зустрічі були молоді історики-археологи, які продовжують справу свого керівника, проводять ретельні пошуки і знаходять нові підтвердження життя чернівчан на території давнього міста. Культурні шари зберігають ще багато прецікавих «документів» і ми щиро зичимо дослідникам віднайти свою «Трою» чи «Золоту пектораль» як результат багаторічної, важкої і наполегливої праці.
З нагоди Всесвітнього дня історика, ми щиро вітаємо Сергія Володимировича Пивоварова та всіх істориків, причетних до цього свята. Сьогодні, як ніколи, важливо дуже добре засвоїти уроки історії України та світу, як героїчні, так і сумні, щоб не повторити втрати минулого. Важливість історичної науки у формуванні нашого розуміння сучасності та прогнозуванні майбутнього не замінить ніщо.
Бажаємо, аби Ви мали можливість і доступ до всіх важливих документів і можливість писати про світлі та життєствердні сторінки історії України.
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
Це довгоочікувана розмова, на яку зібралися в основному професійні історики: музейники, архівісти, екскурсоводи та краєзнавці, аби почути від Сергія Володимировича достовірні факти з історії Чернівців.
