"Інтелектуальне життя Чернівців продовжується..." за участі історика Миколи Глібіщука

“Час для нас, м’яко кажучи, непростий. Не тільки для нас, але й для світу загалом, складається враження, що ми ніби заходимо у черговий виток кризи. Та, як мені здається, речі, пов’язані з інтелектуальною працею, просвітницькі проєкти, звісно, повинні бути. Особливо з акцентом на молоде покоління. В нашому місті вони є, та, на мою думку, нам потрібно не соромитися себе, бо тільки так ми можемо показувати, заявляти, що ми є. Зрозуміло, вплив війни безумовно є, вона постійно присутня у нашій свідомості, це накладає свій відбиток, але ми маємо продовжувати працювати”. 

Інтерв’юерка відзначила і те, що, за минулі три роки ми всі сильно змінилися у своїх діях та міркуваннях, а працею, яка є нам близькою, постійно намагаємося тримати загальний настрій міста і допомагати йому розвиватися. В цьому контексті колеги поговорили й про щотижневий проєкт Миколи Глібіщука на телеканалі “Чернівецький промінь” – “Історичні діалоги”. Він існує вже тривалий час, фактично з початку повномасштабного вторгнення, тож мова йшла про те, як він виник і що мотивувало продовжувати роботу над ним. 

На започаткування програми сильно вплинула випадкова зустріч колег та вже тоді щирих друзів. Навесні 2022 року Андрій Гев’юк (колишній викладач кафедри міжнародних відносин, волонтер, солдат ЗСУ) запропонував Миколі Васильовичу зустрітися, щоб обговорити ідею створення програми про війну. Нагадаємо, що саме тоді був період неймовірного сплеску інтересу до нашої історії та збройного протистояння зокрема як в Україні, так і за кордоном. Зрештою було вирішено, що програма стане своєрідною платформою для наукового обговоренням сторінок минулого країни.  

“Я для себе поставив ціль намагатися залучати людей, яких я знаю з кола свого спілкування, які, можливо, не є  такими публічними і уникають цієї публічності, щоб колеги з інших міст, жителі нашого регіону бачили і чули їх”

Це доволі непросте завдання, наголосила Олеся Жук, адже з власного досвіду знає, наскільки багато часу, сил та ресурсів потрібно для того, щоб подібні проєкти продовжували існувати, тож запитала про те, як відбувається вибір важливих тем випуску та спікерів. 

Стосовно цього, Микола Васильович зазначив, що, з першого дня зйомок, проект мав фокусуватися на обговоренні найбільш складних, дискусійних питань всесвітньої історії та історії України. Був певний план, проте все в нашому житті тоді настільки швидко змінювалось, що згодом довелося відхилились від початкового переліку тем. Наразі, їх визначають відносно певних дат чи актуальних проблем. Наприклад, таким був нещодавній випуск про життя українського підпілля на Буковині у міжвоєнний період, присвячений річниці створення ОУН, адже пересічний глядач знає доволі мало фактів з цього питання. 

В свою чергу Сергій Гакман уточнив наскільки важливою є проблематика Буковини в "історичних діалогах". Пан Микола наголосив, що він з командою постійно намагається чергувати регіональну, локальну історію, український та загальносвітовий контексти, адже потрібно бачити різні аспекти, щоб не бути обмеженим у своїх оцінках. 

Пані Олеся поцікавилась у нашого гостя і тим, наскільки проєкт вимагає адаптації до телевізійного формату та вимушеного спрощення складних тем, для легкості подання у популярній та доступній формі та тим, як цей  процес відчувався для нього. Далі цитуємо:

“Я не відкрию ні для кого секрет, що час, доба, «лонгрідів» або ж довгого читання закінчилася. Сучасне покоління не може сприймати півторагодинних-двогодинних записів. Настав інший час, інше мислення. Тому ми орієнтуємося на те, щоб все ж таки обмежити себе в часі, особливо враховуючи те, що все відбувається у форматі прямого ефіру і відсутній монтаж”.

Після такого продуктивного обговорення програми та її перспектив, Сергій Гакман звернув увагу гостей нашого заходу на книгу, що дещо руйнує поширену тенденцію своїм обсягом і, на його думку, є справжнім скарбом для істориків, які завжди прагнуть знайти збірники достовірних документів. Пані Олеся відзначила, що з 2022 року Микола Глібіщук є координатором дослідницької команди у Чернівцях, яка працює над створенням путівника по єврейським документальним джерелам у Чернівецьких архівах у рамках програми дослідження єврейських архівів України. Він наголосив, що “це спільний проєкт Державної архівної служби України та єврейської теологічної семінарії у Нью-Йорку, відділення Колумбійського університету. Початок цього проєкту датується ще 2002 роком і його історія триває досі. Є такі путівники по Києву, Одесі, Миколаєву”.

Потім пан Микола представив нам львівську версію путівника, що була надрукована у Вроцлаві, і анонсував, що чернівецьке видання можна буде очікувати у 2026-2027 році. Чернівецька команда почала працювати в місті ще восени 2022 року та продовжує роботу над путівником до сьогодні. Специфіка такої тривалої роботи пов’язана з тим, що кожен текст автори пишуть спочатку українською, його перевіряють, вносять правки та перекладають на англійську, оскільки проєкт розрахований на іноземну аудиторію, тож це забирає доволі багато часу. У команді працюють історики, дослідники, архівісти, працівники багатьох місцевих установ. У путівнику будуть представлені: Державний архів Чернівецької області (описано вже понад 240 фондів), Чернівецький обласний краєзнавчий музей, Наукова бібліотека Чернівецького національного університету, Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека. Особливістю чернівецького видання стане розміщення матеріалів з архіву СБУ в Чернівецький області. Історик наголосив, що перш за все кураторів проєкту цікавлять речі, що є дуже рідкісними, наприклад, малотиражні, унікальні видання. Це своєрідний збірник рекомендацій, для людини, що цікавиться юдаїкою, куди можна звернутися і де шукати більше ґрунтовної та якісної інформації. 

Наступною темою для обговорення Олеся Жук обрала серію лекцій  пана Миколи “І буде місто” та зокрема лекцію у “Центрі міської історії Центрально-Східної Європи” у Львові під назвою “Фобії на пограниччі: шпигуноманія на Буковині у часи Першої світової війни”. 

Для розуміння контексту його роботи Микола Васильович вирішив детальніше ознайомити гостей заходу з історією цього центру. Він був створений у 2004 році і нещодавно святкував своє 20-річчя. За словами пана Миколи, там панує надзвичайно тепла приємна атмосфера, для дослідників завжди доступна величезна наукова бібліотека, до якої доволі швидко надходять найновіші закордонні видання, величезний відеоресурс зі збереження та декодування документів та комфортні умови для резиденції науковців, які займаються різними темами. Вперше він виступив “Центрі міської культури” у 2019 році з доповіддю “Чи може теорія бруталізації пояснити насильство в роки української революції”. На резиденції вже в 2024 році науковець досліджував тему, що пов’язана з фобією та страхом переслідування з точки зору історії емоції. 

Олеся Жук наголосила, що подібний центр був би чудовою ініціативою і для Чернівців і разом ми обговорили те, що, можливо, його відсутність це теж одна з причин того, що ми менш видимі в медіа, ніж інші міста, адже Буковина надзвичайна у своїй мультикультурності та колоритності, проте інколи навіть ми самі про це забуваємо та не помічаємо її барв. 

Науковиця також підготувала для нашого гостя питання від студентів кафедри журналістики, на які він з радістю відповів. 

Які сучасні формати подачі інформації можуть бути найбільш ефективними для зацікавлення широкої аудиторії, особливо молоді? 

Перш за все дуже важливо враховувати діджиталізацію всього. З одного боку, важко вмістити всю складність певних процесів у хвилину, тож виникає серйозна дилема, чи звести все до подачі короткого, стислого і тоді виходить, що поверхневого, чи все ж таки знаходити певний розумний баланс. 

Які постаті з історії Чернівців найкраще уособлюють інтелектуальний дух міста і чому? 

Ми настільки багаті в цьому плані, що важко виділити когось одного навіть якщо обмежити себе конкретним періодом та галуззю. 

Як би ви оцінили рівень зацікавленості сучасної молоді інтелектуальними питаннями, що, на вашу думку, можна зробити для підвищення цієї зацікавленості? 

“Я не прихильник ідеї того, що молоде покоління якесь не таке. Просто настав інший час, інші люди, інша генерація, ми це маємо враховувати”. 

Пан Микола також поділився досвідом читання лекцій для студентів за обміном з інших міст та університетів, який доводить, що молодь зазвичай активно бере участь в обговореннях, згодна йти на діалог та переймати досвід колег, проте на це потрібен час і зусилля, потрібно звикнути працювати по-іншому. 

Новий формат зустрічей особливо сподобався нашим гостям, а обговорені питання викликали хвилю позитивних емоцій, дискусій та обміну досвідом. Тож, цей добрий початок обіцяє нам ще багато цікавих зустрічей та нових спікерів, адже “Інтелектуальне життя  Чернівців продовжується…”. 

Підготувала Теленько Катерина