16-05-2025

Комфорт та гармонія в затінку дерев: історія фонтану в парку

Ось уже майже 200 років тому, ще далекого 1830 року, в Чернівцях був закладений Центральний парк ім. Т. Шевченка, або ж як він раніше називався Народний або Публічний сад (Volksgarten). І в спогадах старих мешканців досі фігурує назва «Фольксгартен», а парк завжди був і залишається гордістю чернівчан. До його розвитку долучився крайовий інженер Адольф Марін, який доклав багато зусиль, аби Чернівці набули вигляду справжнього європейського впорядкованого міста. Для його створення він залучив садівників Антона Піотровського і Карла Бауера. Сюди було завезено з Європи та висаджено понад 35 тис. чагарників і дерев. Тут з’явилися доріжки, ставок, купальня, лавиці, масивний «грецький» портик на вході та курзал у стилі класицизму. З того часу парк став візитною карткою міста. Народний сад у австрійський період був улюбленим місцем відпочинку для всіх.

Протягом цього тривалого періоду тут проводили реконструкції, парк облагороджували, висаджували рідкісні дерева та кущі. І звісно ж, встановлювали різноманітні скульптури та пам’ятники.

У 1900-1908 роках міська влада провела першу реконструкцію Народного саду. Саме на ці роки припадає встановлення досить вдалого акценту для парку – фонтану при вході.

Як стверджують деякі джерела, фонтан було встановлено в 1903 році. А зайнявся його оздобленням професійний і вже відомий на той час львівський скульптор Антон Попель або Антон Суліма-Попель (1865, Щакова (нині район м. Явожно) – 1910, Львів), який є автором пам’ятника Адаму Міцкевичу в центрі Львова. Це молодший брат художника історичних жанрових картин, реставратора, викладача Тадеуша Попеля, який довший час перебував в Чернівцях і був вчителем сестер Августи та Ядвіги Кохановських.

На початку ХХ століття мистецькі зв’язки між двома столицями герцогств були дуже інтенсивними, адже обидва міста розвивались в спільних мистецьких течіях, звісно, під впливом віденської сецесії.

Нам хотілось би заслужено пишатись тим фактом, що такий знаковий автор залишив в Чернівцях свою мистецьку роботу. Проте, на превеликий жаль, дійсність внесла не найкращі корективи в збереження мистецького витвору. Відомий скульптор втілив свій задум в чернівецькому парку, про що потвердив відомий львівський історик мистецтва, професор Юрій Бірюльов: «В 1903 році він створив скульптурний басейн для міського парку у Чернівцях. Гіпсовий варіант був готовий навесні 1903 року і під назвою «Фонтан» експонувався на 1-й виставці Спілки львівських художників. Восени цього ж року А. Попель приїхав до Чернівців, де закінчив встановлення басейну. Чернівецькі газети писали з цього приводу: “Великий басейн, який оздоблює газон міського парку, є монументальним мистецьким твором, сповненим справжнього художнього смаку. Був зроблений на замовлення й кошти Товариства прихильників мистецтва і Товариства прикрашання міста Чернівців”. Твір Попеля, очевидно, був знищений після 1945 року у ході оздоблення парку “соцреалістиними” скульптурами і замінений нинішнім фонтаном з хлопчиком».

В радянський час була мода на відому роботу німецького скульптора Теодора Ердмана Каліді – бронзову скульптуру «Хлопчик з лебедем», яку він виготовив для парку в палаці-музеї Шарлоттенбург. Це один з найбільших палацових комплексів бранденбурзьких курфюрстів, пруських королів та німецьких імператорів в Берліні, який вважається одним із найбільш вишуканих зразків архітектури бароко в Німеччині.

Саме ця, не настільки претензійна скульптурна група, мала величезний успіх у всьому світі і пізніше з неї зробили понад 200 копій. Чернівці очевидно також вирішили не відставати від «світової моди».

Як ствердив колишній багаторічний директор парку Юрій Венргинюк, дата побудови басейну з фонтаном 1 січня 1964 року, за що ми йому щиро вдячні. Заради справедливості треба зазначити, що очевидно це дата прийняття на баланс фонтану із скульптурою, а зведений він був в 1963 році.

Скульптурна група «Хлопчик із лебедем та жабами»

Таку скульптурну композицію часто використовують саме в композиціях фонтану, адже символіка елементів цілковито відповідає задуму автора для водойми. Фігура юнака з лебедем символізує невинність, гармонію з природою або початок життя. А лебідь завжди був символом чистоти, любові, перетворення або зв’язку між землею та небом. У деяких культурах лебідь це душа, що прагне до вищого. А утримання птаха символізує контроль над природними інстинктами, перемогу над хаосом або людське прагнення до ідеалів.

Жаби, які розміщені по колу і оберігають юнака зі всіх боків – двозначний символ: з одного боку – це символ відродження, трансформації (через стадії розвитку), з іншого – нечистоти або чогось підземного. У фонтанах жаба часто зображена як позитивний образ води й оновлення. Тут ми бачимо саме такі жаби.

Вода у фонтані – це універсальний символ життя, очищення, вічного руху, часу. У міфології та мистецтві вона часто символізує потік енергії, емоцій, підсвідомого. Разом ці образи формують алегорію зв’язку людини з природою, переходу від дитинства до дорослості, чистоти намірів або сили духу в гармонії з тваринним світом.

А відчути атмосферу парку можна на давніх світлинах з колекції пана Едварда Туркевича, а оригінальний вигляд фонтану в каталозі робіт Антона Попеля.

Підготувала Леся Щербанюк