В кожного з нас є своє місце сили. Місце, яке має для тебе особливе значення – для мене будинок моєї бабусі. Я часто повертаюся думками в село, де відпочивала під час канікул і згадую те відчуття наповненості, безпеки. Зі своїм місцем сили я ментально зв’язуюсь, відчуваючи його кожною клітинкою свого тіла.
«Я народжена в місці сили – моє рідне село Кобаки, що на Косівщині… Моїми місцями сили є ті сердечні локуси, куди приїжджаю за знаннями, за природою, за відпочинком, за поверненням до себе самої…
Я живу в місці сили. У країні-дивовижі – Україна…», – так пише Іванна Стефюк в передмові до своєї книги «Місце сили»
Стеф’юк І. Місце сили : [есе, нариси] / Іванна Стеф'юк. – Брустури : Дискурсус : Брустури, 2024. – 388 с. : іл. + 8 с. іл.
Книжка Іванни Стеф’юк про нашу етнографічну підживу, якою можна зарядитися як у світлі, так і в темні часи. Це справжній портал у світ традицій Буковини, Покуття, Гуцульщини, Опілля. Тут ви знайдете спогади про першу купіль немовляти, новорічне маланкування, живе серце Великодня, Свято предків, Купайлове чудо…А ще містичні, епатажні і рідкісні обряди національних спільнот.
Наприклад: “На Львівщині існує цілий передвесільний період “плетіння долі” (в інших регіонах це – вінкоплетіння), він полягає у спільному обрядовому виплітанні весільних вінків та гірлянди з барвінку. Гірлянда буде оберегом молодих на весіллі (нею прикрасять простір над молодими), подекуди гірляндою-долею прикрашають і вхідні ворота (т.зв. “каблука”)” [ Українські мойри і обряди вибору долі - короткий екскурс // Стефюк І. “Місце сили”. - С.16-20.]
З дитинства пригадую як мене бабуся брала з собою на клаку«дерти пір’я», прясти… Про цю традицію пише і авторка в есеї «Клака, толока, черга, супряга: приклади гуртової роботи в українській традиції» із розділу І «Знаки і символи».
«Чи доцільно збивати воду у ступі? Так, якщо ви займаєтеся виготовленням сукна. З сукна шиють чимало виробів – штани, мантлі, гулі і сердаки. …Юрій Федькович безкомпромісно заявляє К. Горбалю: «…лиш в сардаці та й у кресані ходити гадаю». Про це ви дізнаєтеся в есеї «Дещо цікаве про традицію сукнарства та інстинкт самозбереження Юрія Федьковича» із розділу «Знаки і символи». Це інстинкт самозбереження та виявлення власної ідентичності.
Я обожнювала приїздити в село на Різдво, Маланку і Великдень… ми збиралися родинами, готували смачні страви, співали українських пісень, гомоніли…нас об’єднувала любов до всього нашого, українського. В цій книзі ви знайдете ледь чи не все про традиції та звичаї моєї багатонаціональної Буковини.
.jpg)
Іванна Стеф’юк –письменниця, літературознавиця, етнографиня, Членкиня Національної спілки письменників України, Завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, Кураторка етнографічного проекту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, старша наукова працівниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини.
В нашій бібліотеці відбувалося багато зустрічей з авторкою, про які ви можете прочитати більше за посиланнями:
Тож запрошуємо до прочитання книг Іванни Стеф'юк в Муніципальну бібліотеку імені Анатолія Добрянського.
Фото з інтернету.
Підготувала Галина Добровольська
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
