Поет-військовослужбовець: ці два слова все частіше звучать разом

З початком повномасштабного вторгнення ми все частіше почали чути словосполучення поет-військовослужбовець. Так, ніби ці дві професії за дивних обставин стали одним цілим. Звісно, багатьох сучасних письменників об’єднує служба у війську, але значно більше – погляд на цей шалений світ очима митців, які дивним чином знаходять різні способи для того, щоб говорити про біль, смуток та нашу надію, яка (чомусь) ніколи не закінчується. 
 
Дмитро Лазуткін. Будемо жити вічно [Текст] : поезія / Дмитро Лазуткін. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 88 с. 
 
Рішучість – прикриває спини
війна – зневажає рими
 
Вірші з цієї збірки написані вже під час війни та служби автора в ЗСУ на Мелітопольському та Авдіївському напрямках. Проте це відчутно не за їхньою похмурістю чи песимізмом, а за поділом життя на до 24-го і після. Один з перших віршів ніби говорить нам, що з того часу змінилося навіть призахідне сонце і його відтінки, натомість на варту заступило сіре небо весни зі стовпами диму 2022-го, яке тепер ми пам’ятатимемо таким. 
 
сонце поспішало сховати очі за обрій
червоне вино лишило на моєму светрі кілька плям
ти сказала: я почуваюся винною після цього всього
що б я не робила де б не була
 
ми всі почувалися винними
кожен з нас
відтепер і повсякчас
назавжди –
винний бо живий
 
Кожна поезія тут врізається в пам’ять своєю кінематографічністю і є ніби описом окремої сцени з життя на фронті з його абсурдністю і дивними історіями про нічні пригоди на цвинтарі. Вражають і глибокі роздуми про те, що станеться з нами після, зокрема з тими, хто буде намагатися повернутися до звичайного життя і те, наскільки змінилася наша оцінка норми реальності. 
 
я думаю зараз – що нас усіх єднало
я думаю повсякчас – якими вогнями сяяла на любов
якими жаринами запалювала планету наша лють
 
Чорногуз Ярина. [dasein: оборона присутності]: поезії / Ярина Чорногуз. – Київ : Віхола. 2025. – 128 с. – (Серія “Худліт. Поезія”)
 
у цьому столітті – всі філософи
зникають на полі бою
 
Службу в ЗСУ Ярина розпочала у 2019 році. На відміну від першої збірки, війна тут багато в чому описана не настільки прямо та буквально, а через внутрішні відчуття, які зараз складно точно виокремити та означити. Страх та віра постійно підсилюють один одного, а туга від втрати близьких, побратимів змушують як ніколи цінувати кожен день поруч із тими, хто тобі дорогий. Збірка присвячена дідусю поетки Олегу Чорногузу, загиблим товаришам, морським піхотинцям, а також “усім, хто загинув у боротьбі за Україну впродовж російської геноцидної війни 2014-2023 рр., що триває досі”.
 
Поетка багато розмірковує над темами часу та чекання, що особливо сильно відчутне глибокої ночі серед степів українського півдня, лісу та оборони своєї землі. Попри мікс емоцій, любов у збірці справді здається всеохопною, такою, що здатна захистити від найдепресивніших думок. 
 
Світ зійшовся клином на обороні цієї землі. 
І навіть якщо буде щось опісля цього, навіть тоді –
нам іншого вже, мабуть,
ніколи насправді не буде треба. 
 
 
У 2024 році за збірку [dasein: оборона присутності] авторка була нагороджена Національною премією України імені Тараса Шевченка.
 
Ці та інші поетичні збірки ви можете взяти в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського. Нижче також додаємо добірку книг та статей про українську літературу, написану під час війни. 

author

Катерина Теленько

Завідувач сектору обслуговування

Про автора

Завідувач сектору обслуговування, книжкова блогерка