21-05-2025

Чарівний світ розкритої книги: автографи для Анатолія Добрянського

Книги для Анатолія Миколайовича Добрянського завжди мали дуже важливе значення. Вони супроводжували його від перших дитячих казок протягом всього свідомого життя. Підтвердженням цього можуть бути книги з автографами, які зберігаються в бібліотеці його імені – в меморіальній кімнаті за склом. В цих написах все: учнівство, студентські часи, музично-літературні зустрічі, конференції, робочі поїздки до різних університетів – всі вони знайшли своє відображення на пожовтілих форзацах. Колись на пам’ять про зустрічі завжди дарували книги, а з часом всі колеги і студенти зрозуміли, що добра книга – найкращий дарунок для Анатолія Миколайовича з будь-якої нагоди. 
 
У 2008-му році колектив бібліотеки підготував видання «Свідчення й освідчення…(Автографи для Анатолія Добрянського», де представлена частина подібних автографів з коментарями. Поетка Тамара Севернюк допомагала «прочитати» ці автографи і написала своє вступне слово про книги в житті Добрянського і не тільки. Його ми й пропонуємо нашим читачам сьогодні.
 
Світи в одежі слова
 
З невимовним внутрішнім трепетом сприйняла я пропозицію Лесі Ілярівни Щербанюк, директорки Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського, взяти участь у підготовці видання автографів, адресованих йому за життя письменниками, композиторами, художниками, науковцями, музикантами на книгах, платівках, газетах, часописах, календарях, альбомах тощо.
 
Разюче дбайливо збережені ним самим, тепер вони зберігаються в його меморіальній кімнаті невеличким, але глибоко відповідальним колективом цієї літературно-мистецької скарбівні міста. Мабуть, у цьому є щось невловиме, загадкове, манливе…
 
Автографи – це дорогоцінні свідки часу, людських взаємин, подій, відносин народів, країн, світу загалом. Власне, ці скарби і є «Світи в одежі Слова», історія – така, якою вона була за різних часів і яку ми повинні знати, вивчати і берегти. Берегти! Бо це наша історія! Наше буття на цій землі!
 
Довженко, Вінграновський, Драч, Павличко! Свого часу це були люди-символи, ідейні орієнтири народу. На їхніх працях виросли покоління і, до слова, й сам Анатолій Миколайович.
 
Історія, час, любов, сум. Скільки тепла, справжньої поваги, захоплення і вдячності зберігають ці дорогоцінні дарунки Слова від різних і в малому великих людських освідчень:
 
 
 
«Побратимові Толікові Добрянському від оцього «космополіта» на щиру згадку. В’ячеслав Чорновіл»
 
(Березень 1960 року, Вибрані твори Миколи Вороного)

 
«Зворушена, перечулена до німих сліз. Світлана Йовенко»
 
(це вже був березень 1990-го. Анатолій Миколайович знайомив чернівчан із киянкою, відомою українською поетесою)

 
«Панові Добрянському за найтепліше слово про мене на вечорі у Чернівцях. Зворушений», – писав на своїй книзі «Тринадцять алогій» Ігор Калинець (23.12.1992).

 
«Хай Вам буде затишно у важкому лавровому німбі», бажала автографічно буковинська поетеса, вихованка Анатолія Добрянського Віра Китайгородська (1995).

 

«Талановитим, до болю щедрим» називав Анатолія Добрянського поет Михайло Ткач; «Людиною великої душі» – викладачка латини в тоді Чернівецькому державному університеті, перекладачка Зіновія Флорівна Пенюк; «Самовідданим трудівником на ниві української культури» – Іван Дзюба... 
 
Дякували «Буковинському златоустові» Ліна Костенко і Михайло Осадчий, Микола Вінграновсий і Анатолій Солов’яненко, Марія Миколайчук і Марія Бієшу, яка «знала про себе набагато менше, аніж знав про неї Анатолій Буковинський».Він справді, здавалося, знав про всіх усе. А про нього? Чи багато ми знали про нього?
 
Тож з особливою увагою колектив бібліотеки підійшов до незвичної, але благословенної праці: хай побачать людські очі, душі, серця, що було дороге для такої унікальної, а отже неповторної особистості, як Анатолій Миколайович Добрянський.

З величезної кількості автографів вибрані ті, які найбільше відтворювали надзвичайно цікавий світ людських стосунків, почуттів, спогадів. Давали, і сподіваюся, дадуть вам можливість хоч трошки наблизитися до незглиблої душі і духовної криниці Анатолія Миколайовича, за феноменом якого стоїть титанічна праця над собою до останнього подиху.
 
Ви побачите те коло людей, які творили його, як літературознавця, мистецтвознавця, викладача і, власне, того Добрянського, якого обожнювали всі студенти, колеги й усі ті чернівчани, які бодай один раз чули його.
 
Відчуєте «аромат доби», характерні її деталі, саме життя, що було живим і захопливим, не зважаючи ні на що.
 
Це видання, безсумнівно, стане у пригоді всім, хто досліджуватиме літературно-музично-мистецьке життя Чернівців другої половини ХХ століття.
 
***
 
Залишається лише додати, що цю книгу ви також можете взяти в нашій бібліотеці, щоб самостійно зануритися в прецікаву подорож епохою…

 

Підготувала Леся Щербанюк