Перша пісня на слова Буковинського Златоуста у виконанні Лариси Белової «Мрії» (музика Л. Затуловського) у репертуарі співачки уже десятки років.
Як згадує директорка Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського пані Леся Щербанюк, яка проводила цей захід, Добрянський казав: «Чернівці створені для поезії і для кохання». Лариса Володимирівна згадує, як ще 1967 року бачила Анатолія Миколайовича, який приходив до Леоніда Затуловського, довго радилися про щось своє, і відтоді співачка виконує його пісню «Мрії»:
.jpg)
На високій полониніНа широкім плаю
Я зустріла очі сині,
А чиї не знаю.
Я у мріях вас плекаю,
Я ночами вас чекаю,
Зрозумійте очі –
Серце щастя хоче.
Чи то справді тії очі,
Що любити мушу.
Чи то зорі опівночі
Глянули у душу.
Ой порадьте, що робити,
Як прийшла пора любити.
Зрозумійте очі,
Серце щастя хоче.
Далі прозвучав романс, написаний Добрянським у молодому віці. Музику до усіх наступних пісень написала Лариса Белова. ВІн усе життя шукав своє єдине кохання, але так і не знайшов його. Лариса Белова більше 50 років на професійній сцені, але хвилювалася, наче молода співачка, адже виконувала такий гарний твір Анатолія Миколайовича «Я не знайшов ще дівчини такої…»:
Я не знайшов ще дівчини такої,
З якою міг би поділить життя,
З якою кожна путь була б легкою,
І зорі щастя звали б в майбуття.
Анатолій Добрянський любив українські народні пісні, зібрав величезну фонотеку грамплатівок і касет з їх записами. Тому не дивно, що близькою до народних пісень є його пісня з легким гумором «Вітре теплокрилий»:
Вітре теплокрилий,
Не літай по світу.
Не губи черемхи
Запашного цвіту.
У юначім серці
Не будіть розпуку,
Не кажіть дівчині
Про близьку розлуку.
Хай вона не віда,
Хай вона не знає.
Що весна проходить,
І любов минає,
Що люблю я іншу,
Хоч до неї ходжу.
Мучуся од цього,
А сказать не можу.
Рано а чи пізно,
А сказати мушу,
Що за карі очі
Я оддав би душу,
Що мене ночами
В поле ваблять роси,
Круто гнуті брови,
Смолянисті коси…
Філософська поезія про життя, написана 22-річним юнаком А. Добрянським, названа Ларисою Володимирівною «Роздуми» також прозвучала у її неперевершеному виконанні:
Синє небо починає хмаритись,
Розлетівся, зник весняний дим.
Це той час, коли ще рано старіти,
Але пізно бути молодим.
Від усього, чим так юнь пишається,
Від гарячих поривів і дум
В серці остигаючім лишається
Тільки згадка і легенький сум…
Найзворушливішою є наступна пісня, яку композиторка і виконавиця назвала «Молитвою», написана у 1957 році, ще її іменують «Коли закінчиться війна», а звучить, як нині написана:
.jpg)
Все, як є, від тебе я приємлю.Ось нехай закінчаться бої,
Як на сонце, що зійшло на землю,
В очі я дивитимусь твої!
І, як скеля, сонячную бурю
Стріну сміло поглядом своїм,
Не зімкну очей і не зажмурю
Перед світлом сяючим твоїм!
Бо найдовшою піснею у світі
Мені буде велика любов,
Що вогнями в очах твоїх світить,
Що так щиро п’янить мою кров.
Бо любов твоя чиста і щира,
Мов нагріта ранкова роса.
Це твоє найдорожче намисто,
Це твоя найсвітліша краса.
Все сказав, що думав я, і скутий
Став у цій далекій стороні,
Щоб усім єством своїм почути,
Що пошлеш у відповідь мені?
Ті тривоги і печалі,
Я іду до тебе знов і знов.
Це то плам’я, що в душі минає.
У майбутнє, що веде нас знов.
Найдорожчою правдою у світі
Мені буде велика любов,
Що вогнями в очах твоїх світить,
Що так стрімко п’янить мою кров.
Сорок років Анатолій Добрянський прожив у Чернівцях, добра, душевна пісня про рідне місто «Весняна ніч»:
Замовкають дзвоники трамваїв.
Опустіли людні вулиці.
І поволі місто засинає.
Наше рідне місто Чернівці.
В небі хмари майорять пухнаті.
Солов’ї видзвонюють весну.
Засинають хлопці у кімнаті,
Лиш мені в ці ночі не до сну.
Жду чогось, прошу, –
неначе зливи
Просять ниви, струджені, пісні.
Чую непроспівані мотиви,
Бачу ненаписані пісні.
Бачу, як закохані у скверах
Із устами з’єднують уста,
Як недремні міліціонери
Заскучали на своїх постах.
Гучними оплесками привітали Ларису Белову вдячні глядачі, що прийшли на цей музичний вечір. Усі пісні вдалися на славу. Гості бібліотеки ще довго обговорювали почуте. А одна із студенток Анатолія Миколайовича увімкнула запис буковинської народної пісні, яку виконувала їхня староста (яка тепер проживає в Америці) на парі з предмету «Література і музика» у далекі студентські роки. Відчувалося, що й Анатолій Миколайович був поруч, і стиха усміхався, бо поринув у свою молодість, побачив своїх учнів, для яких став навіки Великим Учителем, якого так не вистачає і студентам, і місту…
Запис вечора можна переглянути на нашому YouTube-каналі:
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
Нещодавно у нашій бібліотеці відбувся музичний вечір, де вперше прозвучали 5 пісень, написаних Ларисою Беловою на слова Анатолія Добрянського.