Коли Майстри Пера різних епох зібралися у щасливому місті

 У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася давно очікувана літературна зустріч. З презентацією свого роману, який щойно побачив світ, до нас з Івано-Франківська завітав знаковий для українського інтелектуального читача та цінителя високого Слова письменник Степан Процюк. Останніми роками вже стало доброю традицією те, що пан Степан презентує свої літературні надбання саме тут, так як в Чернівцях і нашій книгозбірні зокрема, є вже усталене і професійне коло шанувальників його Письма. Серед них насамперед науковці університету, журналісти, письменники та чернівчани, які уважно стежать за творчістю письменника.

Цього разу Степан Процюк презентував роман «Руки і Сльози, який починав писати ще минулого року, але завершив цілковито в час цієї страшної для української державності війни. Хоча можна припустити, що саме ці трагічні події додали йому розуміння для глибокого усвідомлення всієї творчості та особистості Івана Яковича у ці дні, коли вирішується доля і місце української держави на мапі Європи.

 

 

Рецензію на книжку Степана Процюка «Руки і Сльози» Ви мали змогу прочитати у попередній публікації за посиланням: 

А зараз на емоційному піднесенні хочемо Вам, шановні Читачі, розповісти про презентацію роману у книгозбірні, на якій автор щиро поділився з присутніми передісторією написання книжки, своїми письменницькими таємницями, відчуттями та задумами.
І чи то сам Степан Процюк відчував, що саме в нашому місті варто вперше представляти свіжий роман, чи то Іван Якович десь делікатно направив думку письменника в цьому напрямку, адже він за життя приїздив до Чернівців тричі, в найважчі моменти, де завжди отримував дуже посутню підтримку від поважних чернівчан.

Так як це була перша презентація роману, то пан Степан таки дещо хвилювався. Тому на кілька хвилин дав слово Поезії Любомира Стринаглюка, творчість якого він щиро цінує і підтримує своєю професійною думкою. Поетичні твори, які пан Любомир зачитав уважним слухачам, сприйнялися з неабияким захопленням. Це не дивно, бо й сам Степан Процюк відгукується про них як про «глибокі сни, які потрясають нас, хоча ми часто не розуміємо, чим і чому». До речі, свою збірку «Таємні дотики» Любомир Стринаглюк подарував бібліотеці, за що йому щиро вдячні.

 

Налаштувавши присутнє товариство на високу духовну й творчу атмосферу, письменник почав власне презентацію свого роману, на яку й зібралися.
На зустрічі зацікавлена високоосвічена авдиторія ставила питання, на які автор відверто з приємністю відповідав. Спонукала автора до написання роману розмова з одним із підписників власного ютуб-каналу письменника Володимиром Кравчуком (котрий виявився суддею Верховного Суду), з яким він спілкувався про створення фільму про Івана Франка. «Але для цього потрібен сам роман», – розумів пан Степан. Так почалася ця історія і нова ґрунтовна письменницька праця.

 

Спирався автор, звичайно, на фактаж, архівні матеріали, які ще задовго до того вивчав (тому й вдалося написати книжку за відносно короткий проміжок часу: серпень 2021- липень 2022) та правдиві відомості з біографії Івана Франка, але інша справа надати їм «художнього обрамлення… бо можна досліджувати, вивчати, але так і нічого не написати». Метою ж Степана Процюка було пізнати і відчути Івана Яковича, дослідивши насамперед (і особливо!) його листування, а відтак через внутрішню глибоку психологічну оцінку, власне бачення і оригінальну письменницьку манеру представити читачам у художньому творі. Отож, у підсумку ми з вами маємо ще одну книгу екзистенційно-психологічного жанру від одного з найконтроверсійніших сучасних письменників – Степана Процюка.

Назву обирав ретельно, аж поки в розмові з дружиною якось мимоволі не зринуло «..чи то хіба «Руки і Сльози» назвати…»… і раптом зрозумів: «щось відбулося». На запитання до автора від небайдужої публіки, чи допомагав йому Франко під час написання роману, зазвичай експресивний письменник якось дуже виважено, глибоко та істинно відповів: «Так. Допомога Франка була дуже відчутною».
«Писалася книжка з позірною легкістю… Певну легкість я відчував й коли писав роман про Стефаника, але такого, як тепер, коли писав про Франка, не було….».

Зустріч письменника Степана Процюка з чернівецькими інтелектуалами була направду дуже важлива і знакова в літературному житті Чернівців. Саме в нашому місті Франко читав свого Мойсея, а Степан Процюк презентував роман про Івана Франка «Руки і Сльози», в якому «прагнув створити велике панорамне полотно життя і творчості Франка, спробу його психічного портрету та психологічні особливості особистого і сімейного життя, а також трагізм його боротьби із хворобою останні вісім літ…»

Всі пазли склалися вдало. І захід був без перебільшення чудовим і наповненим, і дорога письменника до Чернівців  легкою, і обійшлося, на щастя, без бентежних звуків повітряної тривоги, і навіть енергосистеми працювали без перебою, оскільки не відбулося навіть відключень світла. Можливо, цьому також посприяв Франко, який через Степана Процюка хотів додати нам впевненості та непереможного духу і нагадати, що Світло Праведного Слова завжди вище і сильніше. Отож, ймовірно, Івану Яковичу тут справді добре.

Хочеться відзначити ще спільність між цими Майстрами Пера сучасності і минулого (чи вірніше, Вічності) – їхню цілковиту залюбленість у Слово і літературну діяльність. Полишивши викладацьку діяльність, пан Степан зміг повністю віддатися письменницькій праці, про яку мріяв так само, як і Іван Франко, котрий не бажав насправді займатися ні науковою роботою, ні «газетярством», однак доля, на жаль, такої можливості останньому не подарувала.
Читати роман Степана Процюка «Руки і Слоьзи» треба саме сьогодні. І читати потрібно твори Івана Франка, особливо його публіцистику, в якій він заклав, як ніхто інший, цеглини української державності.

ІВАН ФРАНКО АКТУАЛЬНИЙ ЯК НІКОЛИ…