29-11-2024

"Пан. Роман про Євгена Чикаленка": презентація нової книги Степана Процюка

Нещодавно у видавництві “Discursus” вийшла друком нова книга Степана Процюка під назвою “Пан. Роман про Євгена Чикаленка”. Вона вже встигла увійти до Короткого списку в номінації «Книга року BBC-2024». Вже за доброю багаторічною традицією письменник презентував її в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського, поділився під час зустрічі подробицями написання роману та тим, чому його настільки зацікавила постать цього безсумнівно багатогранного та суперечливого чоловіка. 
 
Процюк С. Пан. Роман про Євгена Чикаленка / Процюк С. – Брустури : Дискурсус, 2024. – 304 с. 
 
За словами Степана Процюка, він працював над романом про Євгена Чикаленка впродовж півтора року, постійно досліджував його «Спогади», «Щоденники» та листування з відомими особистостями, щоб зробити  цю постать якомога цікавішою не лише для дослідників та науковців, а й для українців загалом. Якщо ж говорити про збереження авторського стилю, то, як і в попередніх своїх романах, заснованих на біографічних відомостях, письменник у творі  певною мірою комбінує фактологічний та психоаналітичний підходи розкриття тих, чи інших подій, взаємодії героя роману з рідними, друзями, учасниками політичного та літературного процесів того часу. Завдяки цьому перед нами поступово, з кожною сторінкою прочитання починає зникати яскрава табличка з написом “Меценат”, а замість неї одна за одною з’являються безліч унікальних деталей та подробиць долі Євгена Чикаленка. 
 
“Безсумнівним залишається факт, що десятирічний хлопець фактично, як би це не звучало парадоксально, вдосталь не отримав ні батьківської, ні материнської любові. Можливо, тому майбутня діяльність найбільшого українського  мецената буде, разом з іншими чинниками, формою вічного підсвідомого пошуку любові і визнання” 
 
Письменник демонструє нам його життя, часто змінюючи часові проміжки та дійових осіб, що на початку може дещо дезорієнтувати читача, але згодом стає зрозуміло, що саме такий підхід дає можливість розкрити структуру сюжету поступово, переосмислюючи прочитане. В романі є все: від дитячої безтурботності та розваг з братом, початку навчання і першого досвіду нерозуміння однолітків  до життєвої драми вже зрілого чоловіка і батька. Чикаленко тут справжній, близький нам персонаж із власними переживаннями та емоціями. 
 
Що правда, сучасним людям, що належать до дещо іншої епохи за способом мислення та ставленням до життя, іноді може здатись: які могли бути проблеми у хлопця із заможної родини землевласників у Херсонській губернії кінця XIX століття? Іноді факт достатку сприймається нами у відношенні до минулих століть як те, що однозначно рятувало від негараздів і проблем, що повсякчас переслідували бідних. Та навіть тут автор дивує нас «сюжетом» того, як іноді несподівано розвивається людська доля: мати Євгена раптово вирішує покинути батька, брат і молодша, улюблена, сестричка доволі рано помирають, залишивши його сам на сам із дитячим вразливим серцем і емоційно холодним батьком. Нічого дивного, що саме вроджена любов до власної землі та природи довкола, а найголовніше – української мови, змогла врятувати його тоді і неодноразово вказуватиме на правильний шлях у майбутньому. 
 
Йому було 20 років, коли українська культура і мова, що активно почали ширитися великими містами серед освічених верств населення, і лише трохи більше, коли за участь у гуртку драгоманівців його змусили на 5 років переселитися з культурно багатого Харкова, в якому він саме студіював основи вищої агрономічної школи, до хоч і рідних, але настільки ж провінційних тоді Перешор (нині Одеська область). Навіть отримавши у спадок від дядька великий земельний наділ, ставши Паном (так його згодом називатимуть навіть найближчі друзі), він лише сильніше впевнився в ідеї необхідності покращення умов праці, для чого закуповував нове закордонне обладнання та добрива і навіть написав наукову роботу про чорний пар – прогресивну методику ефективної обробки землі, яка мала полегшити життя селян у період засухи:
 
“Літо й осінь збігали за роботою. Молодий пан зовсім не прагнув бути подібним до пана, принаймні в простонародному розумінні цього слова. Він мусив вставати якнайраніше й засинати якнайпізніше, покладаючись найперше на себе [...]”
 
Разом із тим за 5 років свідомого, зрілого спостерігання картина життя людей навколо іноді страшенно засмучувала його. Він повсякчас помічав серед громади сіл та містечок губернії ознаки тієї проблеми, яка потребувала нагального вирішення. Справа в тому, що тут жили та працювали люди, які перебували на роздоріжжі, в постійному ризику стати частиною російського населення не лише за ознакою мови, але й за принципом споживацької ментальності. Молодий землевласник настільки не терпів її проявів, що завжди говорив з усіма селянами тільки українською. Його ніколи не зупиняло їхнє нерозуміння та зневага. Він був настільки впевнений у своїх висновках щодо них, що одного разу напише такий уїдливий коментар:
 
“З селян, яких я добре знав ще змалечку і з якими завжди був у добрих відносинах, нікого не можу відзначити, такі вони мені здаються одноманітні. Були між ними розумніші і дурніші, але всі були неграмотні, байдужі до всього, що не торкалося їхнього матеріального світу”
 

З огляду на це не дивно, що першу свою велику пожертву він спрямував саме на розвиток освіти. Важко переживаючи втрату доньки, він передав Михайлу Грушевському 25 тисяч рублів, що входили до її посагу, на будівництво гуртожитків для студентів у Львові. Після цього Пана Євгена Чикаленка, якого і без того вже шанували і знали в багатьох творчих колах, стали спиймати ніяк інакше як патріота України, який відкриває Іншим новий, ще досі не досліджений  світ. Без гонорарів від нього ми скоріш за все б не побачили велику частину творів Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка, Олександра Олеся та, звісно, Володимира Винниченка. 
 

Своїм прикладом він в майбутньому спонукає багатьох впливових діячів спонсорувати газету «Рада», без якої вже точно навряд чи сформувалась потужна суспільна і національна свідомість, яка згодом породить становлення Української Народної Республіки.. 
 
Про ці та інші цікаві подробиці життя Євгена Чикаленка ви зможете детально прочитати, взявши книгу в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.
 
 
Підготувала Теленько Катерина